Історія Голокосту в Одесі: хроніка катастрофи

27 січня визнано Міжнародним днем ​​пам'яті жертв Голокосту. Ця дата прийнята не випадково: саме в цей день у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили в'язнів найвідомішого нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау - він же Освенцим. На жаль, трагедія не обійшла стороною і Одесу, де проживало численне єврейське населення.

Новини.LIVE Odesa вирішив нагадати, як наше місто пережило трагічні дні окупації і Голокосту.

Читайте також: Олег Філімонов назвав можливу причину смерті онука

Перед початком війни в Одесі проживали близько 200 000 євреїв, а з початком бойових дій в місто потягнулися біженці з найближчих поселень: серед них було ще 140 000 євреїв.

Перші страти почалися у перші дні після того, як румунські та німецькі війська зайняли Одесу. 17 жовтня 1941 року в район артилерійських складів на Люстдорфській дорозі (зараз район площі Толбухіна) почали прибувати партії військовополонених, які потрапили в полон вже після окупації міста, а 19 жовтня до них додали близько 10 000 мирних жителів, серед яких були євреї, особи без документів, комуністи. Всіх їх замкнули у дев'яти порожніх порохових складах і в протягом декількох днів розстріляли. Деякі склади були облиті бензином, і в'язні були спалені заживо.

Однак початком Голокосту в Одесі вважається 22 жовтня, коли у будівлі НКВС на вулиці Маразліївській, у якій розташувалися румунська військова комендатура і штаб румунської 10-ї піхотної дивізії, стався вибух радіокерованої міни, закладеної туди саперами. Там загинули 67 осіб. Відповідь окупаційної влади не забарилася: у місті були заарештовані близько 5000-10 000 більша частина з яких були євреї. 

Заручників переправили до села Дальник, де одних розстріляли у протитанковому рові, а інших загнали в 4 дерев'яних бараки, де убили, а самі будівлі спалили. З деякими розправлялися відразу в місті: по всій Маразліївській окупанти вривалися в квартири одеситів і всіх знайдених жителів без винятків розстрілювали або вішали. Проводилися облави на вулицях і ринках міста, в передмістях; людей, які ще не знали про вибух, розстрілювали прямо на місці облав біля стін будинків або зборів. На Великому Фонтані було схоплено і розстріляно близько ста людей, на Слобідці у районі ринку повішено близько двохсот осіб, на Молдаванці, Ближніх і Дальніх Млинах - страчений 251 житель. Моторошне видовище являв собою Олександрівський проспект - на ньому було повішено близько чотирьохсот городян.

Акція залякування була тільки початком. Одеситів заарештовували і відправляли в сторону Люстдорфської дороги у район вищезазначених артилерійських складів, де їх чекала смерть. Після звільнення міста, там були знайдені тіла близько 25 000 осіб.

Читайте також: Twitter підтримав Facebook: платформа видалятиме публікації, які заперечують Голокост

У січні 1942 року на Слобідці було організованого гетто для євреїв - в той час це була околиця Одеси. Євреїв розселяли по домівках місцевих жителів. У вигляді компенсації за незручності власникам будинків виплачувалися гроші - за кожного підселення єврея господар житла отримував 1 окупаційну марку на добу. 

Подальший процес знищення людей був уже відпрацьований до дрібниць. Кожен день певна частина Слобідки оточувалася, усіх проживаючих там євреїв відокремлювали і посилали до будівлі місцевої школи. Там з них комплектувалися розстрільні партії, які відправлялися у Доманівський район, де їх чекало винищення в таборах Березівка, Акмечетка, Доманівка та інших.

Страти тривали з грудня 1941 року по лютий 1942 року. Для знищення громадян окупантами були створені спеціальні айнзатцгрупи, що складалися з німецьких і румунських військових, місцевих збройних команд, організованих з німців-колоністів і українських поліцаїв.

У таборах у євреїв відбирали всі цінності і одяг, після чого підводили до великій ями, ставили на коліна і розстрілювали. Для зміцнення духу вбивцям виставлялася бочка з вином.

За оцінками істориків, в Oдecкій області було знищено близько 240 000 євреїв. У самій Одесі в живих залишилося всього 600 представників цієї національності - більшість з них були врятовані небайдужими одеситами.

У Прохоровському сквері є меморіал жертвам Голокосту - саме тут колись починалася “дорога смерті”. На цьому ж місці була створена “Алея праведників миру” - кожне дерево тут висаджено на честь одеситів, які вкривали і рятували євреїв. 

Нагадаємо:

• У ніч на 30-е травня пішов з життя український письменник, публіцист та літературознавець Михайло Слабошпицький. Йому було 74 роки.
• У ніч на неділю, 30-го травня, помер посол України у Таїланді Андрій Бешта. Йому було 44 роки.

Більше оперативних новин шукайте в Telegram та Viber Новини.LIVE Odesa.