Чому росіяни витримують паузи перед обстрілами — коментар Братчука

Росіяни продовжують атакувати цивільну інфраструктуру та надалі намагаються залякувати населення України. Проте вони не мають достатньої кількості озброєння та технічних можливостей, аби проводити масовані атаки з більшою періодичністю, ніж зараз.

Про це в етері національного телемарафону зазначив Речник УДА Сергій Братчук. 
 

Пауза між ракетними ударами

За словами Сергія Братчука, якщо говорити про масовані ракетні атаки, то треба звертати увагу на те, що несуть на своїх бортах літаки. Далеко не завжди вони мають на спорядженні максимально можливу кількість ракет. 

"Пов'язано це з технологічними певними процесами, які виникають під час зберігання літаків. Та стратегічна робота, яка триває у напрямку знищення нафто-переробних заводів та військових аеродромів — сьогодні має відчутний результат. Не все сьогодні ворогу вдається підтримувати у тому технічному стані, аби атакувати Україну більш масовано", — зазначив Сергій Братчук.

Зміна фокусу атак

Під час холодної пори року та опалювального сезону основними цілями окупантів були об'єкти інфраструктури. Наразі тактика ворожих атак змінилася, у фокусі є руйнування житлових кварталів.

"Звичайно, вони намагаються перш за все бити по житлових кварталах. Ми це бачимо на півдні, у нас іде мова про терор мирного населення", — зазначив військовий.

Сергій Братчук додав, що росіяни розуміють, що порт Новоросійськ біля Криму, де перебувають їхні ракетоносії — це законна ціль для України. Тому масованими атаками вони намагаються залякати цивільне населення та владу. 

Раніше ми писали, що ворог не припиняє вести активну розвідку за допомогою БпЛА, зосереджуючись на південних регіонах країни. Водночас окупанти відчувають наявність загрози в акваторії Чорного моря, адже до портів у Криму тепер долають відстань майже у 5 разів більшу, ніж минулого року.

Також ми писали, що Росія ще від початку повномасштабного вторгнення озвучувала свої плани із захоплення Одеси. Метою є не стільки захоплення самого регіону, а отримання контролю над зерновим коридором та експортом.