Голодні та з ранами від обмороження: як безпритульні переживають зиму в Одесі

Мінус 7 вдень, мінус 15 вночі – стовпчики термометрів в Одесі вже опустилися нижче нуля, тому в місті почали з’являтися перші пункти обігріву. Їх встановлення анонсували ще у середині грудня, однак тоді, на думку представників мерії, було не настільки холодно і цю щорічну подію перенесли на невизначений термін. За даними волонтерів, з початку зими в регіоні від холоду загинули щонайменше 20 безпритульних осіб, і добре, якщо такі пункти допоможуть пережити зиму тим, хто знаходиться на межі життя і смерті.

А поки такі намети з’явилися не всюди – Новини.LIVE Odesa вирішило дізнатися, як переживають морози бездомні у інших районах нашого міста.

В постійному пошуку притулку

Станіслав Євтушок мешкає між вулицями Заболотного і Жоліо-Кюрі, що у селищі Котовського. У нього немає ні документів, ні роботи, ні постійного місця проживання. На ногах – капці з рваною підошвою, на тілі – одяг, який він ніколи не прав, а в руках – пакети з пляшками і сміттям.

"Зиму я ненавиджу найбільше. Кожен холодний сезон може стати останнім, не знаю, коли помру. Щоб не замерзнути до смерті, ночую на теплотрасах, там зібрав багато матраців, є ковдра. Але все це не допомагає, вночі мене трясе від холоду. На тілі з'явилися бульбашки та плями. Щоб не замерзнути, треба випити горілки. Це єдине, що реально допомагає на вулиці. Але гроші на неї не завжди є. Коли погода нормальна – люди щось дають, а зараз, коли мороз, всі кудись біжать, проходять повз мене, зібрати навіть 50 гривень не виходить за день", – хриплим голосом розповідає наш співрозмовник.

На вулиці чоловік зустрів багато однодумців. Більшість з них – колишні в’язні, алкоголіки та хулігани, але з кимось спільну мову все ж знайти вдалося. Торішні морози компанія пережила спокійно, утеплили трохи житло і, за їхніми словами, зовсім не мерзли. Теплих речей їм вистачає: щось знайшли на смітниках, щось отримали від благодійних організацій та центру соціальної допомоги.

Торік, до речі, мобільний пункт обігріву відкрили у Суворовському районі на розі Марсельської та Жоліо-Кюрі, де постійно чергували рятувальники, медики і волонтери. Там наш герой був постійним гостем. Цьогоріч його також встановлять на цій локації, тому Станіслав Євтушок, ймовірно, зможе успішно пережити і цю зиму.

Серед безпритульних людей багато тих, хто став непотрібним своїм рідним. Почувши їх історії, розумієш, що від втрати даху над головою дійсно ніхто не застрахований. За словами волонтерів, кожен п'ятий стає безпритульним через проблеми з нерухомістю. Георгій Смолкін, наприклад, розповідає, що раніше він був звичайною людиною, жив у двокімнатній квартирі, але онуки вирішили позбавитися від свого настирливого родича. Так він і опинився на вулиці. Раніше чоловік працював у швейному цеху. Каже, що через вік втратив роботу, а через сімейний конфлікт – сім'ю та житло. Тепер він часто ночує на вокзалі.

"Часто знаходжу якусь роботу на один день і в цей же день отримую якісь гроші, яких може вистачити на хліб. Буває, сплю, а мене будять і самі пропонують роботу. Я не п'ю, бо на це потрібні додаткові гроші. Вулиця вже мій дім. Знаєте, я не почуваюся бомжем. Я вільна людина, що захочу, те й роблю", – каже чоловік.

Позаминулої зими він жив на будівництві, а на ніч залишався в одній із квартир. Платили копійки, але був дах над головою. Але згодом об'єкт завершили та спати стало знову ніде.

Інші безпритульні, з якими нам вдалось поспілкуватись, переживають морози у підвалах житлових будинків, у закинутих будівлях і в саморобних хатах на кшталт куренів у відносно безлюдних місцях. На вигляд ці будівлі хлипкі, але насправді цілком стійкі. Стіни, дах, меблі, а також побутове приладдя – все знаходять на звалищах та смітниках.

Щоб отримати хоч трохи грошей, вони працюють вантажниками. Але здебільшого заробляють бездомні, збираючи металобрухт. Крім того, деякі церкви та монастирі дають дах та їжу за роботу.

Ці люди бояться двох речей у житті – замерзнути або обваритися, якщо десь прорве теплотрасу. Але сподіваються, що такого з ними не станеться.

Безкоштовні обіди, нічліг і медична допомога

Впоратися з проблемою безпритульних у місті допомагають різні громадські, релігійні та благодійні організації. Вони роздають їжу та одяг, допомагають із ліками та документами. Деякі з них взимку відкривають пункти обігріву – такі, як на Куликовому полі. Вони забезпечені електрикою, дровами та різними харчовими продуктами. Для зручності там також є біотуалети та контейнери для сміття.

"Щороку з настанням морозів ми відкриваємо денні пункти обігріву, а вночі там працює відділення нічного перебування. Цей пункт працює під час екстремальних морозів, коли температура опускається нижче 10 градусів. Серед ночі швидка або волонтери можуть знайти людину в будь-якому стані – п’яну, побиту, під наркотиками, з переохолодженням кінцівок. Ми всіх беремо. У пункті щодня у дві зміни чергують волонтери, які годують безхатьків та відпоюють їх гарячим чаєм", – розповіла волонтерка Ольга Шумракова, яка допомагає безпритульним людям біля залізничного вокзалу.

За одну роздачу благодійники годують зазвичай 180-200 людей. При цьому, як правило, усім охочим вистачає на добавку. Але не всі, хто приходить обідати до вокзалу, не мають будинку і блукають вулицями. В одних маленький дохід, грошей на їжу просто не вистачає, інші заощаджують мізерну пенсію, щоби протягнути на неї ще один місяць.

Минулого року лише до одного пункту обігріву, що на Куликовому полі, звернулося майже 6 тисяч людей. Частину з них перенаправили до центру допомоги бездомним. 14 людей шпиталізували із відкритою формою туберкульозу.

До речі, центри допомоги бездомним, про які ми написали вище, безкоштовно надають допомогу і виділяють ліжка для людей, які живуть на вулиці. Їм пропонують почати своє життя з чистого аркуша, допомогти з реабілітацією, працевлаштуванням та психологічною підтримкою, але більшість звикли до вуличного життя і не погоджуються на такі пропозиції волонтерів або ж згодом знову повертаються на теплотраси.

"Десь 10% підопічних залишають таке життя у минулому. Інші агресивно відкидають пропозиції допомогти і йдуть геть, інші просто сідають на шию. Вони не бояться життя на вулиці, бо чудово обізнані про те, де в місті безкоштовно поїсти, помитися, поміняти одяг, отримати медичну допомогу та переночувати. Вони не бачать сенсу у змінах. Хто ходить-бродить по вулицях до року, той ще має стимул все змінити, а інших просто затягує", – каже працівниця соціального центру для безхатьків Олеся Шварцуман.

Не проходити повз

Питання перебування безпритульних осіб у громадському транспорті чи під'їздах – одне з найскладніших і найгостріших у холодну пору року, кажуть волонтери.

"У мешканців будинків це, звісно, викликає невдоволення. Але треба пам'ятати, що в холод для безпритульних можливість побути в теплі справді стає критичною, найчастіше це питання життя та смерті. Щоб дати людині шанс зігрітися, можна постаратися з нею домовитися, перш ніж виганяти її на вулицю, наприклад, попросити дотримуватися чистоти і не смітити у під'їзді. Можна також запитати, чи йому потрібна допомога, запропонувати адреси місць, куди він може звернутися, а також уточнити, чому він опинився саме тут", – каже Олеся Шварцуман.

Пункти обігріву будуть розміщені за такими адресами:

• Приморський район – Куликове поле, 1 (з боку залізничного вокзалу – волонтерський пункт);
• Суворовський район – вул. Марсельська, ріг вул. Жоліо-Кюрі;
• Київський район – просп. Ак. Глушка, 32-а;
• Малиновський район – сквер Георгія Гамова (вул. Мельницька).

У місті не ведеться статистика, скільки людей замерзає щороку. І не тільки в люті морози, а загалом за найменшого зниження температури. Але, за словами волонтерів, людей справді замерзає багато, щороку вони фіксують десятки таких історій особисто. Але перш ніж братися за допомогу кожному, треба спочатку зрозуміти, чого хоче людина на вулиці, тобто просто з нею поспілкуватися.

Крім того, допомогти таким людям можна, підтримавши організації, які працюють у цьому напрямі. Регулярні пожертвування допомагають волонтерам планувати свою діяльність у довгостроковій перспективі та бути впевненими у стабільності тих чи інших проєктів. Поки що у влади недостатньо інструментів, як допомогти бездомним. Зі свого боку громадські організації беруть на себе купу різних ініціатив.

Людям, які живуть на вулиці, доводиться несолодко, і кожен день схожий на попередній, наче день бабака. Безпритульні люди недовірливі, але багато хто чесно зізнається, що мріють про свій дах над головою. Але чи зможуть вони знайти в собі сили та бажання, щоб повернутися до звичайного життя – без алкоголю та криміналу – це вже зовсім інша історія.