Якщо прибрати росію з "зернової угоди", то фаза продовольчої кризи у світі мине: одеський політолог Артем Рудомьоткін

Спроби заблокувати "зернову угоду" із тріском провалилися ще восени, проте росія досі продовжує блокувати судна з українським зерном. Чи вдасться країні-агресору перервати угоду і які можуть бути наслідки такого розвитку подій? Чому Європа не поспішає давати нам зброю у повному обсязі? Чи може світова спільнота посилити заходи впливу на рф?

Відповіді на ці питання журналістка Новини.LIVE Анастасія Пивоварчук шукала разом із політологом Артемом Рудомьоткіним.

— Сьогодні ситуація із зерновою угодою доволі непроста. Росія продовжує блокувати судна, затягуючи їхню перевірку. В результаті дехто чекає заходу в чергу по два місяці. На вашу думку, чого таким чином домагається росія?

— Від агресора можна чекати лише одного — продовження варварських дій та спроб блокувати угоду. Як ми пам'ятаємо, восени минулого року вони заявили, що виходять з угоди. Згодом росіяни сказали, що отримали якісь гарантії від України. Все робиться для того, аби мати якусь перевагу для подальших перемовин. Пограти силою — показати, що можуть повпливати на світові події. На жаль, зараз так і є, бо через свій флот у чорноморській акваторії вони беруть у заручники більшу частину населення планети та намагаються диктувати, кому що робити. А прикриваються тим, що тиснуть на ризик голоду серед країн, куди, власне, намагаються дійти наші судна. 

— А чи є шанс взагалі виключити росію із "зернової угоди"? І як вона тоді працюватиме?

— Якщо прибрати росію взагалі, то гостра фаза продовольчої кризи у світі мине. Звісно, сказати про те, що це буде одномоментно, неможливо. Але гостра фаза мине, щойно росія припинить свої дії, а краще — своє існування. 

— До яких дій може вдатися росія, щоб натиснути на Україну та схилити її до переговорів на нав'язаних умовах?

— Дуже важко щось спрогнозувати, до чого ще можуть вдатися терористи. За останній рік ми бачили велику кількість страхіть, що залишали після себе росіяни. Після цього називати їх людьми язик не повертається. Я впевнений, коли всім здаватиметься що вони "пробили дно", то вони постукають знизу. Під кінець договору про зерно вони вчергове заявлять про себе, як про країну, котра не дотримується будь-яких правил.

— У березні домовленість про "зернову угоду" буде закінчено. Чи вдасться Європі й Туреччині пролонгувати її далі?

— Угода передбачає, якщо жодна зі сторін не вимовила відмови від неї, то автоматично вона продовжиться ще на 120 діб. Якщо ми пам'ятаємо, восени, коли закінчувався перший термін діяльності угоди, росія заявила, що нібито з цього коридору був "прильот" по їхніх корабликах дронами. Це вони хотіли використати як аргумент, важіль впливу. Але нічого не вийшло, світ не буде вестись на гру і спробу тримати всіх у заручниках. І вони повернулись. Навесні така ж ситуація — якщо ніхто не висловить інших умов, то угода автоматично пролонгується. Але що буде під кінець цих 120 діб, ми можемо лише здогадуватися. Не варто виключати, що буде спроба винайти причини, щоб змусити країни піти їм на поступки. 

Варто пам’ятати, що найближчим часом театр бойових дій на сході країни може сильно змінити ситуацію на користь України, тоді росія опиниться у ще більш скрутному становищі. Вона буде змушена для себе та свого суспільства знайти аргументи, чому вони можуть взагалі диктувати якісь умови. 

— Існує думка, що сьогодні Туреччина намагається всидіти на двох стільцях: з одного боку, не розриває стосунки з росією, а з іншого, начебто підтримує Україну. Чи так це?

— Туреччина посилила позиції у Причорноморському регіоні, але сказати, що вона намагається всидіти на двох стільцях, не 100% вірно. Туреччина контролює Босфорський перешийок, і саме вона не дала пройти російським військовим суднам, які заходили з Середземноморської акваторії в Чорне море. Врешті ці кораблі повернулись у місця дислокації. Туреччина активізувала бойові дії в Сирії з терористами, яких підтримувала росія. Якщо подивитись з її боку, то Туреччина використала можливість, щоб посилити свою присутність у Причорноморському регіоні та на світовій арені. Вона виступає миротворцем — допомагає країнам третього світу не страждати.     

З одного боку, це добре, бо українське зерно йде до "країн третього світу", і люди не потерпають від голоду. А з іншого, те, що Туреччина остаточно не зайняла одну сторону і досі намагається і з Україною, і з росією мати якісь відносини — це не дуже добре. Та завдяки діям Туреччини працює зернова домовленість, і російський флот не може вільно почуватися в Чорному морі. Та і весь цивілізований світ цього не дозволив, але у цій ситуації Туреччина — гарант безпеки. Якщо щось трапиться з суднами чи кораблями Туреччини, тоді з росією буде розмова на іншому рівні.

— Чи зможе Україна в перспективі посісти передові  позиції у зерновій угоді, чи нам поки вигідно бути в ролі гравця?

— Щодо "зернової угоди", я вважаю, що Україна не зможе цілком перейняти на себе позицію лідера, бо російський флот буде блокувати будь-які намагання суден вийти та доставляти зерно в інші країни. Терористи будуть це робити залюбки. На сьогодні нам поки вигідно бути гравцем.

Ситуація зміниться, коли в України буде свій потужний флот, і це не обов'язково кораблі або есмінці — це можуть бути підводні дрони. Як ми бачимо, вони мають свій вплив та коригують баланс сил. Багато міжнародних організацій, що мали б виступати за мир, протягом цього року виявили себе недолугими. Вони не застосували жодних кардинальних заходів, щоб зупинити агресора.

— Складається враження спаду впливу міжнародної спільноти на росію, чи дійсно це так?   

— Дуже багато санкцій застосовано проти рф, та вони не працюють одномоментно. Вони мають свій вплив вдовгу. Ми це побачимо найближчим часом. Після санкцій рубль пішов вгору, російська нафта продається дешевше, ніж граничні ціни. Більша частина того, що можна було застосувати проти росії, вже застосовано. Ця країна є нерукоподатною на міжнародній арені. Є заборони у спортивній та культурній сферах. Сподіваюсь, що  російське суспільство буде відчувати все це з часом. Найстрашніше, що все так швидко не повернеться.

— Як ще може допомогти міжнародна спільнота Україні зараз? Які санкції можна запровадити проти країни-агресора, щоб змусити її вивести свої війська? 

— Все просто — зброя. Україна є не просто жертвою війни, а щитом Європи та всього цивілізованого світу. Адже за іншим сценарієм на Україні рф би не зупинилася. Росія багато років навколо себе намагається зосередити квазідержави. 

Наявність важкої зброї допоможе якнайшвидше відновитись нам після війни. Зараз не вийде ігнорувати війну в Україні, говорячи: "Сідайте за стіл переговорів". Якби у перші тижні війни закрили небо, то по нас не били б ракетами та не йшов би терор цивільного населення. Це все для того, аби наш народ тиснув на владу, підштовхуючи до переговорів.

— З чим, на вашу думку, пов’язанні вагання країн, котрі могли б надати нам зброю на початку війни?

— Бояться в тому числі. Тут два фактори: перший — економічні відносини. Європа була налякана тим, що якщо вона прийме жорсткі рішення або вони будуть не до вподоби росії, то вона лишиться без енергоресурсів. Те, що було з "Північним потоком". По-друге — переляк, бо є "друга армія світу", флот, "ядерка". Зараз помічають, що це не так. Може, друга армія велика за кількістю, але не за якістю. Європа й зараз налякана. Але є третій варіант. Європейські політики розуміють, що коли Україна переможе, вона стане суб’єктом і лідером Європи. А отже, зможе завдавати політичну повістку. 

Похитнеться позиція Німеччини та Франції. З точки зору захисту їхніх інтересів, такий розвиток подій їм не до вподоби. Але зараз вони розуміють що цього не уникнути. Британія та Польща хотіли створити військовий альянс перед початком війни, очевидно, що провідною має стати армія України. Гадаю, що туди ввійдуть і Британія, Польща, Латвія, Естонія та багато інших країн, котрі розташовані біля росії, й очолить їх України. Але поки нам треба відновитися.