Хотів стати актором і дуже любив тварин: подробиці життя підлітка з Одеси, який загинув через удар російської ракети

2 травня російські війська нанесли черговий ракетний удар по Одесі та зруйнували гуртожиток. Того дня загинув 14-річний підліток. Відомо, що він біг до своїх літніх сусідів, які не знали про сигнал повітряної тривоги. Сусідів він попередив, а сам при цьому не вижив. З моменту його загибелі минуло 10 днів, а батько досі не може прийти до тями після того трагічного травневого ранку.

Новини.LIVE Odesa поспілкувалося з батьком загиблого героя та дізналося більше про життя його сина і про подвиг 14-річного підлітка.

Читайте також: Що відомо про наслідки ракетних обстрілів Одеси 9 травня

Не встиг добігти до укриття

В той день дві ракети влучили у гуртожиток та знесли дах сусідньої церкви. Внаслідок цього загинув школяр Вячеслав Ялишев. За словами його батька, син біг, щоб попередити людей похилого віку, що звучить сирена і треба йти в укриття. А сам не встиг добігти до підвалу.

“Коли почалась війна, Слава майже весь час проводив з бабусею та дідусем. Вони – біженці з Харкова. Хлопчик постійно знаходився в укритті. Хоч ми і розуміли, що краще було б евакуюватися у безпечне місце, але у нас не було можливості кудись переїхати. Під час кожної тривоги Слава ховався у підвалі і ось коли пролунала чергова тривога 2 травня, він спочатку побіг до сусідів-пенсіонерів, які готували їжу і не чули сирени, на їх телефонах також не було додатку, який сповіщає про повітряну тривогу. Як тільки син вийшов з підвалу – прилетіла ракета. Від вибухової хвилі відірвало каміння, яке пошкодило частину голови моєму сину. Славко загинув на місці. В день трагедії син був вдома разом з дідусем, бабусею та невісткою. Дружина моя – мати Слави – знаходилась за двісті метрів від гуртожитку, вона служить у військовій частині поруч. Коли це сталося – я теж був на роботі. Коли дізнався про ракетний удар – одразу поїхав додому. Коли приїхав, то побачив на дитячому майданчику діда і мого сина. Дід не припиняв робити масаж серця, намагався врятувати онука…Але його серце зупинилося назавжди”, – згадує батько хлопчика Євген Ялишев.

Переїзди та кар'єрне зростання

Батько Вячеслава Євген Ялишев – військовослужбовець Повітряних Сил Ураїни. Він від 2014 року боронить Україну.

“Я все своє життя віддав авіації. Дружина з самого початку нашого сумісного життя разом зі мною їздила по гарнізонах. Вона теж військовослужбовець. Наш другий син Славко народився у Краматорську в 2008 році. Там ми жили всією родиною на службовій квартирі, я проходив службу на військовому аеродромі. Там сталося моє перше кар’єрне зростання від лейтенанта до заступника командира військової частини. У 2014 році я став заступником командира військової частини. Саме тоді почалась антитерористична операція на Донбасі. Вороги 15 квітня напали на аеродром, я першим дав наказ про відкриття вогню і разом із побратимами ми дали їм гідну відсіч і змогли утримати об’єкт”, – каже Євген Ялишев.

Пройшло трохи часу і родина втратила у Краматорську житло та все, що нажили за цей час. Однак чоловік не переставав служити. За це його нагородила доля – Євгена знову підвищили, родина переїхала до Одеси. Старший син подружжя завжди хотів стати таким як батько, тому теж обрав шлях військового.

Мав стати чудовим актором

А ось молодший син був чудовим актором, організатором, душею компанії. Він завжди усміхався та носив дуже яскравий одяг, який обирав собі самостійно. Хлопчик змінив кілька шкіл, а напередодні загибелі навчався у 8 класі, у школі 82.

“Він швидко знайшов нових друзів, з ними знімав кумедні відео. Біля нього постійно збиралось багато ровесників. Якщо треба було організувати якийсь конкурс чи подію – всі одразу зверталися до Слави, він дуже хороший організатор. При тому, що наш син дуже любив проводити час з друзями – він встигав робити всі домашні завдання, відмінно навчався. Артистизму Вячеслава не було меж – у нього відмінно виходило увійти у роль. Ми навіть планували, що він вступить у театральний виш. На жаль, не судилось. Попри чудове почуття гумору, син мав дуже щире серце”, – розповідає батько загиблого.

Вячеслав Ялишев, додає батько, був досить відповідальним, переживав, якщо не встигав вивчити вірш чи виконати домашню роботу. Попри дистанційне навчання, він не пропускав жодного уроку.

Батько хлопчика також розповів, що у квартирах родини завжди були тварини: коти, собаки, папуга, хом'яки, а у минулому році в сім’ї з’явився кумедний кролик. Батьки не відмовляли сину у таких радощах, бо знали, що їх син дуже відповідальний: завжди накормить тварин, напоїть, вигуляє та подбає.

Прощання з хлопчиком

З дня загибелі хлопчика минуло більше 10 днів. Поховали В'ячеслава Ялишева у Одесі, попрощатись із ним приїхали не лише друзі та однокласники, але й побратими тата. Батько Вячеслава Ялишева каже, що не може повірити в смерть сина.

“Я вже повернувся до роботи, але очі постійно самі по собі плачуть, тяжко дуже, і в те що його вже немає, я досі не можу повірити...Друзі сина постійно надсилають дружині смішні відео, які він так обожнював знімати. Наш мужній, щирий і завжди веселий хлопчик…”, – завершує Євген Ялишев.

Після прощання тіло хлопчика кремували, урна з прахом зберігається при крематорії. Після перемоги України батьки планують поховати Вячеслава у Харкові, звідки родом його мама і де знаходяться могили рідних загиблого хлопчика.