"Ковчег" переповнений — любов'ю та тваринами: як виживає взимку найбільший притулок в Одесі
Поділитися
В Одесі відчутно похолодало. Зараз то сніг, то дощ. Як то кажуть, у таку погоду і собаку на двір не виженеш. А як же бути тим тваринам, хто не має будинку? Їх рятують притулки, які ще до війни ледве зводили кінці з кінцями. Нині ж ситуація ще гірша.
Як живе сьогодні найбільший в Одесі притулок для тварин "Ковчег", на власні очі бачили кореспонденти Новини.LIVE.
Про те, що у притулку чекали на гостей, ми дізналися вже на підході до паркану закладу. Околиці Наливної, 11 вже знають, що опівдні — час для прогулянок.
При вході нас зустрічає адміністраторка Людмила Обертинська, поруч із нею — її компаньйонка Рада.
Чорноноса "старожилка" одразу лізе знайомитись. Та Людмила заспокоює: лиха гостям її вихованці не завдадуть.
"Не зважайте, що вони гавкають. Це вони так спілкуються. Ми не можемо тварин утримувати у вольєрах постійно, тому випускаємо їх погуляти хоча б удень. Цю хитрюгу багато не гладьте, бо деякі собаки ревнують", — зауважує жінка.
Все життя — притулок
На невеликому дворі розташувалось 70 вольєрів, а собачих будок у них і поза межами в рази більше. У "Ковчезі" свій прихисток знайшли близько 800 тварин: майже сотня кішок, решта — собаки. Людмила розповідає, нещодавно померла найстарша собака, яка пробула тут понад 17 років.
"Вона з'явилась тут цуценям, як і більшість — їх підкидають нам під паркан. Тут у кожного є своє ім’я та історія. Багато тварин з інвалідністю: сліпі, без кінцівок чи паралізовані. Ми підбираємо усіх, лікуємо, стерилізуємо та вакцинуємо систематично", — підкреслює адміністраторка.
Старожилкою можна назвати й саму Людмилу, бо волонтерить у "Ковчезі" вона майже 21 рік. Догляд і любов до тварин зараз для неї — розрада після втрати доньки та чоловіка. Тож жінка продовжує справу, якій віддала половину свого життя.
"Я пенсіонерка, ще таких дві, як я. Лора молода, але вона їх любить. Галя — моя сусідка, вона у дворі у себе годує тварин, ось надумала доєднатись. Ще чоловік місцевий допомагає", — перераховує Людмила.
Щоденно для понад пів тисячі чотирилапих потрібно 10-11 мішків корму або 250 літрів каші з м’ясом. Це 80 кг — чотири відра — м’яса.
Тож на території притулку, окрім приймальні ветеринара, є польова кухня, де щоденно і працюють волонтерки.
Але нагодувати тварин — це пів завдання, розповідає президентка ГО "Союзу захисту тварин".
Бо приміщення, в яких можна розташувати всіх взимку, давно потребують ремонту. Падає стеля, немає утеплення — обігрів буржуйками в такому стані неможливий.
"Нам потрібно хоча б раз на рік приводити до ладу приміщення, бо це ж тварини, і будки та покриття дуже зношуються. У 2020 році ми перемогли у конкурсі на громадський бюджет, та з 1,5 мільйона нам припало лише на незначні роботи — замінили двері, деякі іржаві вольєри. Але тварини хочуть їсти щодня, так само все потрібно ремонтувати систематично", — стверджує Світлана Хімченко.
З пані Світланою ми спілкувались телефоном, бо жінка саме готується до переїзду. Під час сильних злив або затяжних дощів притулок затоплює, 2014-го навіть були жертви. Все через невдале розміщення закладу у промисловому районі міста.
Але є варіант перебратися на більш безпечну територію неподалік. Тоді "Ковчег" розшириться до трьох локацій, бо, окрім основного притулку, є ще "Дім котика".
"Ми хочемо створити модульні вольєри, щоб у разі чого змогли швидко пересуватися. Ми підрахували, що один такий "будиночок" з роботою майстра та усім облаштуванням всередині обійдеться у 17 тисяч гривень. Планується 30 таких вольєрів. Це мінімум, який необхідний для безпеки тварин", — додає директорка.
Знайти нову родину складно
Навіть за умови розширення місця для нових "вихованців" буде замало, кажуть у "Ковчезі". Кілька років притулок вважається переповненим, а знайти новий дім чи надати гідні умови для тварин важко.
З початком повномасштабної війни побільшало дзвінків з проханням залишити чи перетримати тварин. Хтось їде з країни назавжди, а хтось ще має надію побачитися з улюбленцем в майбутньому, от лише брати чотирилапих немає куди.
"Розумієте, є випадки, коли ми не можемо відмовити. Нещодавно нам підкинули в коробці цуценят, зовсім кволих, новонароджених. І ми їх беремо, бо не можемо залишити їх помирати. Насправді таких крихіток швидше заберуть, а всі решта доживатимуть свій вік тут", — додає Людмила.
У "Ковчезі" зазначають, що навесні цього року була підтримка від міжнародних організацій захисту тварин — допомагали кормом. Але це той ресурс, котрий необхідно поповнювати завжди.
Тож з необхідного та легко здійсненного для кожного з нас — теплі речі для підстилок і корм чи пожертви. Також у притулку можна поволонтерити, зайвими руки тут точно не будуть. Та і тварини раді спілкуванню, лише будьте готові до мокрих носів і брудних лап.
Читайте Новини.LIVE!
