Незламний Херсон — сьогодні: шлях життя

Херсон — сьогодні, це місто стало символом нескореності українців. Кадри, де місцеві жителі з голими руками виходили на вулиці та перекривали шлях танкам, облетіли весь світ. Дев'ять місяців окупації — практично ціле життя. Тепер після визволення росіяни продовжують мстити людям, обстрілюючи місто щодня. Але й цього так званим "визволителям" виявилося замало — підірвавши Каховську ГЕС вони залишили тисячі людей без дому та завдали непоправної шкоди екології.

Який він Херсон сьогодні — бачили журналісти Новини.LIVE.

Дорога на Херсон

Щоб відвідати Херсон та повернутися того ж дня, з Одеси довелося виїжджати одразу після закінчення комендантської години. Навігатор показував — час у дорозі понад чотири години. За фактом вийшло майже п'ять. Дорога в деяких місцях залишає бажати кращого і це ще на шляху до Миколаєва. До речі, проїжджаючи самим Миколаєвом можна побачити безліч зруйнованих будівель після "прильотів", знищені, зокрема і пам'ятники архітектури.

З Миколаєва по прямій на Херсон. Через хвилин 40 ви заїдете до села Посад-Покровське — раніше це був звичайний населений пункт, у якому проживало понад дві тисячі людей, сьогодні ж його вигляд, м'яко кажучи, жахає. Немає жодного вцілілого будинку. Замість дахів — синя плівка. Тут кожен клаптик землі пронизаний уламками російських ракет.

Посад-Покровське зараз

Здається, що сьогодні у Посад-Покровському ніхто не живе — порожні вулиці, іноді можна почути гавкіт собаки. Пошкоджені будинки, паркани та ворота. Природа досить швидко повертає відвойовані у неї території — трава заввишки під два метри зросла там, де ще рік тому було подвір'я житлового будинку.

Несподівано одна з хвірток відкривається і на вулиці з'являється жінка. Говорити на камеру вона не захотіла, але під час особистої розмови розповіла, що сьогодні село повертається до життя.

"Ті, хто встиг минулого року виїхати до 15 березня, змогли уникнути того жаху, що тут діявся. Обстріли були цілодобово, вийти з підвалу було неможливо. Я перебувала тут, поки не отримала поранення і на швидкій відвезли до Миколаєва. Сьогодні люди повертаються до своїх будинків, село починає оживати", — каже Галина.

Сьогодні ті, хто повернувся до села, живуть у вцілілих сараях, літніх кухнях, гаражах. Засаджують городи, збирають перший урожай. Є й ті, кому повертатися просто немає куди.

"Ось це був будинок моїх батьків, до нього потрапляли кілька разів, зараз тут руїни, немає нічого, повертатися нікуди. Слава Богу, всі живі", — показуючи на одну із ділянок зізнається Галина.

Відновлювати майно власним коштом люди не зможуть, самотужки абияк намагаються підготуватися до зими. Президент особисто був тут і обіцяв, що з’являться нові котеджі, ось тільки термінів не назвав. Грошей поки що теж нікому не виділяли. Допомога приходить від волонтерів, які привозять продуктові набори і все, що необхідно на перший час.

Херсон сьогодні

Під враженням від Посад-Покровського ми вирушаємо далі до Херсона. Біля стели при в'їзді в місто вишиковується величезна черга з охочий зробити фотографію.

Сам Херсон живе розміреним життям — їздять машини, тролейбуси та маршрутки, двірники метуть вулиці. Про те, що тут у будь-який момент може "прилетіти" нагадують укриття, які стоять майже на кожному перехресті.

Деінде можна побачити вирву після обстрілу або зруйнований будинок, до якого потрапила ракета.

Основна увага зараз прикута до наслідків після підриву Каховської ГЕС. З Інною Іванівною ми познайомилися у розподільчому центрі гуманітарної допомоги. За її словами, коли підірвали греблю о п'ятій годині ранку, вони дізналися про це одні з перших. За лічені години було організовано евакуацію громадян, а вода почала прибувати моментально.

"Про те, що підірвали Каховську ГЕС, ми дізналися зі ЗМІ і плюс стали дзвонити родичі та друзі на телефон. Ми стоїмо, а вода підіймається, це жах, було страшно. Повірте, було лячно. Але, слава Богу, все пройшло. Це був шок та паніка — це жахливо. У нас будинок на висоті прямо над самим озером, а ось ті будинки, що нижче їх затопило, повністю залишилися тільки одні дахи, зараз вода зійшла і будинки просто розпалися. Багато людей просто підіймалися вище і щодня приходили, дивилися, що з їхнім будинком, ніхто не хотів кидати своє житло", — зізнається Інна Іванівна.

Зараз усі чекають, коли вода зійде, тільки після цього можна буде зробити оцінку завданих збитків. Але вже зараз зрозуміло, що багато будинків не підлягають відновленню.

Допомога волонтерів

Переоцінити допомогу з боку волонтерів сьогодні неможливо. Тисячі людей відгукнулися на заклик про допомогу та з перших днів після звільнення Херсонської області фури, легкові машини постійним потоком, що не припиняється, йдуть у населені пункти та у саме місто.

Благодійний фонд Future for Ukraine вже не вперше привозить гуманітарну допомогу херсонцям за пів року загалом десь 15 тонн. Ось і зараз великі автівки привезли всі необхідні харчі, одяг, засоби особистої гігієни, таблетки для очищення води, памперси, генератори.

"Дякую всім, величезне спасибі людям, які відгукнулися. На сьогодні у нас є і продукти, і гігієна, і питну воду підвозять. Але тим, хто залишився без нічого, їм потрібно все і ковдри, і подушки, елементарні продукти харчування. Але насамперед житло потрібне", — Інна Каргопольцева директор територіального центру соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян Корабельного району.

Попри всі негаразди, життя в місті триває, люди вже звикли до обстрілів. Тут напруга, можна сказати, відчувається навіть у повітрі. Але попри все, херсонці сповнені позитиву. Вони не опускають руки та вірять, що перемога буде найближчим часом. Не зламаний Херсон як уособлення єдності всіх українців, яких підкорити неможливо.