Пів року без води: як виживає Миколаїв і хто йому допомагає

Через війну та ракеті обстріли окупантів з 12 квітня у Миколаєві немає якісної води у трубах. У травні вода частково повернулася у централізовану мережу через забір з річки Південний Буг та артезіанських свердловин. Але це не питна, а технічна вода, яка не відповідає всім необхідним параметрам. Та й з нею є проблеми. Тому в кожній оселі в місті можна побачити баклажки з питним запасом.

У місті часто взагалі немає води, а іноді з крана йде коричнева рідина з сіллю, якою навіть не можна мити посуд або прати. На допомогу приходять міжнародні організації та волонтери.

Як організовують підтримку міста та в чому проблема з водопостачанням, дізнався кореспондент Новини.LIVE.

Люди повертаються, а з водою досі проблеми

Проблеми з водою у Миколаєві почалися після знищення водопроводу в районі села Киселівка Херсонської області. Трубу розірвало після влучання в неї снаряда. Робітники намагалися усунути пошкодження, проте через обстріли зробити це їм не вдалося.

"Технічна вода є, але в нас розриває труби, ламаються бойлери та унітази через те, що вода дуже іржава та солона", — каже місцевий житель Геннадій та показує кран, який купив нещодавно.

Мер міста Олександр Сєнкевич у своєму фейсбуці повідомляв, що на допомогу із заміною труб приїжджали комунальники з Одеси та Івано-Франківська. Але проблема в тому, що труби не витримують воду такої якості із сіллю.

"Солона вода руйнує труби великого діаметра. Їх ремонтують, проте рветься в іншому місці. Понад 50% води витікає в землю. Міністр ЖКГ обіцяв передати нам труби", — повідомив мер Миколаєва.

Також Сєнкевич додав, що вода  проходить хімічну обробку та додатково очищена. У пральні машини порадив додавати спеціальні суміші та не забувати міняти тени у бойлерах. 

Минулого тижня через аварійні роботи води взагалі не було кілька днів. У таких випадках єдина надія на волонтерів. 

"Є вода з так званих чорнобильських свердловин, яких по Миколаєву пробили дев'ять у 1986 році на околиці міста. Впродовж 30 років місто відбудувалося, тому поряд з ними виросли "царські села". Кожна хата зробила вигрібну яму чи каналізацію. Все це могло просочитися у свердловини", — стверджує волонтер Олександр Лісогор.

Пів року на "водовозках"

Таким чином, без підтримки волонтерів сьогодні містянам ніяк не впоратися. Одна з організаторок проєкту "Хлопці з Одеси" Катерина Чепурняк розповіла, як почали возити "водяні" вантажі.

"З 12 квітня проблеми з водою у Миколаєві, і приблизно з того моменту почали хлопці возити воду. Спочатку невеликими об’ємами по 50-100 баклажок, а потім кількість пішла на тонни", — каже дівчина.

За весь цей час волонтери відвезли вже більше ніж 2 млн літрів.

Воду наливають весь тиждень по чотири людини на зміну. Щодня хлопці набирають по 10 тонн води.

"Ми набираємо 50 тонн на тиждень, Чорноморськ — 50 тонн і на Брестській ще приблизно стільки ж. Іноді допомагає Київ, Західна Україна, з Польщі привозять пляшкову воду одразу з палетами", — додає Катерина.

Черги займають з п'ятої ранку

У волонтерів вже давно є стабільний графік роздачі. Щоп’ятниці вони починають з десятої ранку у чотирьох точках Миколаєва.

"Люди вже знають місця та збираються у величезну чергу. У середньому за день ми передаємо баклажки 7-10 тисячам осіб. Щоб зайняти місце в черзі, люди приходять о п'ятій годині ранку. Ми на руки даємо по чотири баклажки, коли бачимо, що вода закінчується, даємо по три", — каже Чепурняк.

До допомоги завжди приєднуються друзі, але пошук волонтерів триває завжди.

"В нас спочатку була невелика компанія друзів. Потім ми почали робити афіші, публікувати запрошення в соціальних мережах. Люди почали самі залучатися. Зараз, наприклад, на допомогу прийшов цілий клас", — повідомляє Катерина.

Паралельно волонтери постійно шукають гроші.

"Одна баклажка коштує 10 гривень. Тобто 100 тонн води виходить близько 200 тис. гривень. І це без урахування самої води, з якою нам допомагає міський департамент освіти. А ще потрібно купити паливо й орендувати транспорт", — підкреслює одеська волонтерка.

В першу чергу волонтери Миколаєва відвозять воду до лікарень, де перебувають поранені військові. Щодо того, скільки буде тривати проєкт, Катерина каже, що поки є можливість, возять, коли буде холод — невідомо, як це буде.

Прогнозів щодо повернення питної доочищеної води поки що ніхто не дає. Можливо, це вдасться після звільнення Херсона. Миколаївці в це вірять та чекають добрих новин від наших воїнів.