Одесі виповнилося 229 років: як одесити святкують

Щороку традиційно 2 вересня Одеса відзначає День міста. Втім через війну вже другий рік поспіль урочисті масові заходи у місті не проводяться. Попри це, одесити не впадають у відчай, а знаходять час, аби  прогулятися центральними вулицями та привітати один одного.

Журналісти Новини.LIVE пройшлися головною вулицею Одеси, де на власні очі побачили, яка атмосфера панує у місті, та поспілкувалися з мешканцями. Про що говорять одесити у день народження міста та які найзаповітніші їх мрії — читайте у матеріалі.

Підняття прапора

Попри те, що в країні діє воєнний стан, традиція підіймати державний прапор України у День міста в Одесі залишилася. Через багатолюдний мітинг, що відбувся вранці під стінами мерії, урочисті заходи довелося змістити у часі. Попри це, синьо-жовтий стяг, а також і прапори усіх військ, які сьогодні захищають нашу країну від агресора, та держпрапори країн, які підтримують Україну у боротьбі, замайоріли біля міської ради.

Одесит Дмитро цього дня на роботі. Каже, де б він не був, ріднішого та кращого міста для нього немає в усьому світі. Тому й не поїхав за кордон, коли розпочалася війна.

"Я залишився вдома, аби підтримувати країну тут. Сьогодні День міста, традиційно, ми звикли, що в Одесі відбуваються масові заходи, але зараз головне — перемогти ворога і повернути мир та спокій у всі міста", — зазначив одесит Дмитро.

До Дня міста погасили марку

У 229-й день народження Одеси на пам’ять погасили марку. На ній зображені архітектурні пам’ятки ЮНЕСКО чорноморської перлини. До речі, історія міста добре відома тільки з 1415 року як міста Хаджибей, хоча на території нинішньої Одеси люди почали селитися ще в античні часи. Вперше назва міста Одеса зустрічається 10 січня 1795 року.

Киянин Дмитро, який приїхав до Одеси на вихідні, каже, за останні роки менталітет мешканців міста, а також їхні погляди кардинально змінилися. Люди згуртувалися навколо спільної біди та протистоять ворогу.

"Я звернув увагу, що у День міста, одесити вітають один одного, посміхаються, висловлюють щирі побажання процвітання рідній Одесі та якнайшвидшій перемозі. Такі щирі та людяні, що аж дух перехоплює. Мене вразила центральна частина міста: тут є де відпочити, на що подивитися. Шкода, що через війну не можна прогулятися Приморським бульваром та Потьомкінськими сходами, але після перемоги все наздоженемо", — поділився своїми враженнями киянин Дмитро.

Атмосфера на вул. Дерибасівській

Із самого ранку на центральній вулиці міста життя вирує. Тепла погода дозволяє одеситам та гостям Одеси відвідати піші екскурсії або ж прокататися на одній з екскурсійних автівок, де працює одесит Микола. Чоловік розповідає, що разом із колегою показують Одесу всьому світу.

"Мені б хотілося сьогодні побажати всім одеситам витримки та сили та обов’язково не впадати у відчай. Я народився в Одесі й не уявляю свого життя деінде. Тут моя родина, тут я знаю кожен закуток, тут мої друзі та знайомі", — зазначив одесит Микола.

Що відомо про назву "Одеса"

Існує кілька версій про походження назви "Одеса": перше, що це місто назвали на честь давньогрецької колонії Одессос, яка розташовувалася в Північному Причорномор’ї; друге, що слово "Одеса" — це прочитаний навпаки французький вираз assez d’eau або "води достатньо". Так чи інакше, але води, що омиває береги Одеси, достатньо. Адже туристів наше місто приваблює саме відпочинком на чорноморському узбережжі та цікавою історією.

Краєзнавець Ольга Потєхіна у День міста проводить екскурсії для гостей, зокрема з Миколаєва. Каже, попри те, що багато років працює в цій сфері, вже багато років відкриває для себе Одесу по-новому.

"Хотілося б побажати Одесі та Україні перемоги, перш за все, завжди посміхатися, щоб ця посмішка буда щирою та не безпідставною. Одеса ніколи не була самотня. Вона, наче справжня мати-господиня, завжди приймає гостей", — резюмувала Ольга Потєхіна.

Як бачимо, сьогодні та й в принципі, як завжди, одесити намагаються знаходити позитивні моменти у житті та радіти їм. Люди не розчаровані, що нема традиційних гулянь, розуміють, що в країні війна і зараз найголовніше — перемогти ворога. А після цього ми ще обов’язково влаштуємо традиційні щедрі застілля та гучні святкування.