Одеський гумор не порівняти ні з чим — Олег Філімонов про 1 квітня

Традиційно до першого квітня до Одеси з'їжджалися клоуни, міми, гумористи і загалом усі, хто не уявляє свого життя без гумору. Але вже третій рік з моменту повномасштабного вторгнення з боку Росії масові заходи в столиці гумору не проводяться. Але це зовсім не означає, що тут перестали жартувати, ось тільки формат цих жартів все ж таки трохи змінився. 

Про те, яким став гумор під час війни, журналісти Новини.LIVE поговорили з гумористом та незмінним учасником "Джентльмен-шоу" Олегом Філімоновим. 

Гумор під час війни

Досить часто сьогодні можна почути, що під час війни сміх та гумор мають відійти на другий план. Але далеко не всі дотримуються такої думки. Адже Одеса без гумору буде вже не Одесою, тут ним просякнуто буквально все, починаючи від звичайних розмов до реклами.

"В Одесі гумор — це не зовсім гумор. Люди так розмовляють. Видатний одесит Михайло Михайлович Жванецький колись говорив: "Філімонов, нічого не треба вигадувати — треба відкрити вікно, висунути голову і записувати". Це такий оптимізм одеситів, їхня любов до життя, ставлення до друзів та близьких. Це все — основа одеського способу життя та одеського гумору", — каже гуморист Олег Філімонов. 

Навіть під час війни одесити не втрачають оптимізму і тільки тут можуть вказати напрямок, куди йти Путіну і як не помилитись у напрямку. З перших днів повномасштабного вторгнення люди випускали задерикуваті ролики, в яких чітко пояснювали, що Одеса вже давно не російське місто, рятувати його не треба, та й взагалі тут все добре: бичок ловиться, Привоз працює, а за ворогами не плачуть.

"Для мене гумор — це те, як розмовляють одесити. Ось, наприклад, нещодавно бачив оголошення на Молдаванці: "Продається кімната у комунальній квартирі. Вісім добріших сусідів, чудова кухня на чотири газові плити, туалет у коридорі. І не шахедна сторона". Уявляєте собі?" — додає Філімонов. 

Доля одеської гуморини

В Одесі жартували завжди, навіть тоді, коли це було заборонено. За це багато хто і любив наше місто — волелюбні люди не соромилися говорити, що думають, та й робили це завжди у своєрідній манері. Бо так, як скаже одесит, більше ніхто не зможе. Не дарма ж є навіть одеська мова, яку неможливо вивчити, її можна лише відчути. Тож не дивно, що ідея про проведення гуморини могла прийти лише одеситам, які розумілися на цьому. І вперше вона була проведена 1 квітня, в день дурня, 1973 року.

"Як людина, яка брала участь у багатьох гуморинах, я можу сказати, що це величезне свято для Одеси, яке вигадали саме одесити, мої колеги з КВК. І протягом багатьох років вона показувала, що Одеса жива, вона сміється", — з усмішкою каже Філімонов. 

Гуморина розвивалася разом із містом, з роками трансформувалася, але залишалася однією з головних візитівок Південної Пальміри. Ось уже третій рік через постійні обстріли міста масових заходів не проводять. Але одесити вірять, що після перемоги гуморина відродиться, і знову клоуни та міми зберуться разом тут у Перлині біля моря, щоб показати свою майстерність та повеселити народ.

"Я навіть не знаю, як сказати, чи вона буде. Просто дуже б цього хотів. Тому що це одна з найважливіших ознак нашого міста. Одесу в усьому світі сприймають як місто гумору, культури, письменників, музикантів, моряків. І тому ми повинні залишатися такими", — додає шоумен. 

Недарма на Одесу ще кажуть "мама" — саме тут народилося багато знаменитостей, які роз'їхалися по всьому світу, але при цьому саме це місто залишається їхнім місцем сили, куди хочеться повернутися. З гумориною — як головною подією року. І без неї культурне життя Південної Пальміри буде неповним. Тож переродження столиці гумору обов'язково відбудеться, на це всі чекають з нетерпінням.

Спілкування з російськими колегами

До початку війни багато одеських гумористів підтримували творчі та робочі звʼязки з російськими колегами, з якими колись працювали у спільних проєктах. Проте агресія країни-окупанта змінила це. Сам Олег Філімонов зазначає, що до 2014 року у нього було багато друзів на території РФ, але зараз не хоче навіть згадувати про них. 

"Я розірвав усі стосунки з ними ще у 2014 році. У мене дуже багато було там роботи, може десь 70%. Але коли трапилася анексія Криму, почалася війна на Донбасі, я сказав собі: ні, усе. І я викреслив їх зі свого життя", — наголосив гуморист. 

Комік каже, що найбільшим ударом для нього стало не те, як росіяни поставилися до цієї війни, а те, що саме одесити, які народилися тут, зараз підтримують кривавий режим, який намагається знищити їхнє рідне місто. 

"І це не тільки російські колеги, це і люди, які народилися в Одесі, тут вчилися. Їхнє становлення як акторів тут відбулося. І це для мене жах. Той самий Стоянов Юра, з яким ми колись були друзями. Я не розумію, що з цими людьми відбувається і як вони так викинули Одесу з життя і серця", — з болем каже Філімонов. 

Курйози з життя

Сам же Олег Філімонов, попри те, що родом з Миколаєва, сьогодні не уявляє своє життя без Одеси. Тут практично з кожним закутком пов'язана своя історія. Адже зовсім не дивно, що проєкти, з якими був пов'язаний актор (а їх безліч), — кожен із них припадав до душі глядачеві. Не обходилося і без курйозів. Один із них стався просто на Дерибасівській і дуже запам'ятався.

"Мене одного разу ледве не побили. Ми у рамках "Камери сміху" знімали розіграш тут, на Дерибасівській, який не сподобався його учасникам. Сюжет такий: обирали пару, до якої підбігав маленький хлопчик та звертався до чоловіка: "Тату, ну чого ти до нас не приходиш?". Ми знімали реакцію жінки, але її супутник жарту не зрозумів та пішов розбиратися з організаторами. Це було дуже кумедно, жорстко і страшно", — зазначає комік. 

Але шоумена такі випадки не засмучують, адже всі люди різні і реакція у кожного може бути своя. Головне, на його думку, не втрачати оптимізм у такі важкі для країни часи. 

"Коли мені кажуть, що зараз не час сміятися, я відповідаю, що навпаки. Треба дати людям можливість хоча б на декілька годин відірватися від війни, від цих постійних обстрілів. І відчути себе в Одесі тих часів, коли ще все було дуже добре. Треба ходити до театрів, ресторанів, на море. Треба зустрічатися з друзями, щоб життя не перетворилося на очікування поганого", — наголошує Олег Філімонов. 

Після перемоги

Війна увірвалася в наше життя, змінивши його до невпізнання. Вже третій рік українські міста обстрілюють майже кожен день, намагаючись їх знищити. Але одесити вірять у перемогу і вже чітко знають, що зроблять насамперед відразу після того, як ворог буде вигнаний із нашої землі.

"Після війни я зберу друзів. Я не святкував свій ювілей, бо він був як раз через два дні після початку повномасштабної війни. Тож це буде гарна нагода зібрати усіх за великим столом. Тим паче, що друзі розʼїхалися по усьому світові. Але обіцяли обовʼязково приїхати. Будемо гуляти, співати та згадувати прекрасні часи", — підсумував гуморист. 

Що ж, незважаючи ні на що, Одеса продовжує жити своїм розміреним життям. Дрони та ракети трохи ускладнюють його одеситам, але це зовсім не означає, що вони перестануть жартувати чи святкувати, хоч і не в тому обсязі, свою рідну гуморину. Тут уже точно знають, хто став почесним "еле-еле поцом", а гасло з напрямком російському кораблю стало легендою.