"Рішення яскраве і приємне, але порушує безліч питань": архітекторка Марія Янушкевич про Одесу під охороною ЮНЕСКО
Поділитися
Щоб стати частиною світової спадщини ЮНЕСКО, Одеса чекала свого часу довгих 30 років. Але радість від потрапляння історичного ареалу до захисного списку розділили не всі. Що означає для Одеси новий статус? Чому виникли сумніви щодо необхідних відповідності умов?
На ці питання в ексклюзивному інтерв'ю Новини.LIVE відповіла засновниця асоціації архітекторів Одеси Марія Янушкевич.
— Дочекалися: центр Одеси внесено до списку ЮНЕСКО. На вашу думку, наскільки це рішення своєчасне?
— Якщо говорити про всіх жителів країни, українців, то, звісно, це підтримання хорошого настрою, духу. Але все ж таки це політичне рішення. Якщо розглядати його з боку професійних питань, то залишається багато нюансів для мене як архітектора, які викликають більше сумнівів, ніж радості. Захист від ракет — це гіпотетична, філософська ситуація, тому що наш ворог перейшов всі межі людськості. Їхні рішення, на жаль, не врятують наше місто.
Сподіватимемося, що Одеса під захистом вищих сил, ніж ЮНЕСКО.
— Що надає цей новий статус Одесі?
— Спершу варто зрозуміти, що таке процедура охорони ЮНЕСКО. Це охорона будь-якої культурної спадщини, в цьому випадку — архітектурної забудови. Це консервація в незмінному вигляді. Коли будова залишається в первозданному вигляді, в якому її побудували колись. Потрапляючи на територію охорони ЮНЕСКО, ми можемо спостерігати те саме, що і жителі попередніх століть, залежно від того, коли споруди були створені. Як-от в Італії є місто Сан-Жиміньяно, яке повністю під охороною.
Насправді мене як фахівця непокоїть охоронна та буферна зона Одеси, що потрапили під захист. За останні 30 років, коли Одеса подавалась на ЮНЕСКО, знищувались історичні пам’ятки, будівлі. Це видно по історичному центру міста. Щось знищилось, перебудувалось, а деякі будівлі досі в жахливому стані.
Охорона ЮНЕСКО має прийти та законсервувати ту забудову і слідкувати за тим, щоб вона була в хорошому стані. А що у нас консервувати, якщо у нас є включення тієї історичної, цінної забудови, яка більш-менш збереглась, а поряд — добудовані мансарди? Та ж колонада біля Воронцовського палацу замість реставрації отримала повну реконструкцію зі зміною інженерних рішень, які використав Бофо під час будівництва пам’ятки Національного значення. Тому рішення більше політичне — яскраве і приємне всім одеситам, але воно порушує безліч питань.
— Невже все так погано? Може, все ж таки є якийсь позитивний момент?
— Єдиний плюс, який я бачу, — це включення до захисного списку нашого порту. За кілька місяців до війни активісти, асоціація архітекторів та міський департамент з захисту пам’яток намагалися з’ясувати неточності архітектурного плану міста. Річ у тім, що за документами територію порту виключили з історичного ареалу Одеси. Пояснили це тим, що не знайшли там цінної забудови. Ми наполягали на тому, що це територія, з якої будувалось місто, яке ми зараз бачимо, з XIX століття. Як його можна виключати з історичного ареалу? Але у документ заяви ЮНЕСКО вона увійшла. Добре, що так вдалося хоч якось зберегти порт.
Є ще синя, буферна зона, куди входить Французький бульвар, траса Здоров’я, парк Шевченка, де також намагалися прийняти під захист лише вибірково. Частину міста до траси здоров’я включити в охоронну зону, а те, що розташоване від траси в сторону пляжів, — забрати.
Як бачимо, якісь моменти корисні, але хотілось би, щоб це зробили 30 років тому. Перші досьє подавались ще 1999 року: якби тоді прийняли статус в тому об’ємі, то багато пам’яток архітектури не знищили б.
— Чи можна сказати, що новий статус захистить центр Одеси від забудови?
— Та зона, яка потрапила до списку, вимагає бережного ставлення до будинків від їхніх мешканців. Вона вимагає інвентаризації, має бути професійний розбір забудови — документ, де буде чітко прописано, в якому технічному стані забудова, для базового розуміння, що ми маємо консервувати та в майбутньому реставрувати. Треба зберегти історичне середовище — можливо, контроль міжнародного суспільства не дозволить проводити самовільні та кричущі дії, які ми спостерігали зовсім нещодавно.
Після перемоги зможемо побачити, як все розвиватиметься. Тому що тут йдеться не лише про технічний стан будинків, а й про фасади, вигляд. Треба прибрати всі сучасні надмірності, самовільні балкони й зовнішні блоки кондиціонерів. Мене як фахівця бісило, що людина викупає кілька приміщень, що виходять на фасад, і навколо них робить інше оздоблення. Всі елементи, яких не повинно бути, мають прописати. Так зробили у Львові, як має виглядати центр міста — прописали покриття, заповнення вікон і рекламну стилістику. Перший крок зроблено.
— Хто має контролювати виконання комплексу правил статуту ЮНЕСКО?
— Складно сказати, бо після перемоги незрозуміло, яка буде міська влада і механізми контролю її дій. Зрозуміло, що виділятиметься бюджет з загальнодержавного на охорону. Але як використовується міський бюджет, ми знаємо. Чи будуть якісь зміни?
Питань більше, ніж радості. Все залежить від нас. Люди мають розуміти, що вони живуть в охоронній зоні ЮНЕСКО і мають слідкувати за діями. З європейським підходом та культурним ставленням до свого міста і середовища, яке залишили нам наші предки. А не так, як було до сьогодні.
Читайте Новини.LIVE!
