Цивільне партнерство: чи стане Україна ближчою у визнанні прав ЛГБТ-спільноти

В Україні планують узаконити партнерство для одностатевих пар, відповідний законопроєкт подала депутатка від партії "Голос" Інна Совсун. Наскільки готове наше суспільство до таких нововведень? Які юридичні колізії можуть бути на практиці та як новий закон зможе захистити людей у цивільному партнерстві?

Відповіді на ці та інші запитання  журналісти Новини.LIVE шукали разом  із головою правління ГО "Прожектор" Віталієм Матвєєвим.

— Законопроєкт дозволяє партнерам в одностатевих і різностатевих парах без шлюбу мати такі ж права, як і у законного подружжя. На вашу думку, наскільки зараз ці нововведення необхідні?

— Законопроєкт — на часі. Головна мета — надати юридичний захист ЛГБТ-військовим, які боронять Україну на фронті. Скористатися ним могли б і одностатеві, і різностатеві пари. Річ у тому, що українські секс-меншини сьогодні не мають ніяких законодавчих прав. У нас є лише сімейний кодекс, де прописано, що шлюб може бути між чоловіком та жінкою. Тоді виникає питання, якщо один із партнерів, який зараз захищає територію України помирає, то інший партнер не має юридичних підстав його відвідати в лікарні чи забрати тіло, розпорядитися похоронами. Натомість люди, які у шлюбі можуть безперешкодно все це зробити.

Цей законопроєкт покликаний зробити так, щоб особи в цивільному партнерстві мали такі ж права, як і законне подружжя. Але треба розуміти, що інститут цивільного партнерства буде створено не лише для ЛГБТ, але й для інших людей, які не хочуть укладати шлюб. Надалі, якщо є нажите майно, то вони можуть його поділити.

У законопроєкті з практичної точки зору є певні прогалини. В ньому передбачено, що люди, які планують вступити у цивільне партнерство повинні подати документи, що вони не перебувають у шлюбі чи іншому партнерстві. Виникає питання: як вони можуть це довести? Зараз є державні реєстри, й органи реєстрації самі можуть це перевірити. Чому цю відповідальність покладають не на державу, а на тих, хто прийшов реєструвати цивільне партнерство. Це у майбутньому може привести до бігу по бюрократичному колу. Це перший момент.

Другий — щодо представництва. Якщо особа на передовій лінії і не може з'явилися до відділу реєстрації, то вона надає документи про партнерство через адвоката, але парламентарі прописали, що це повинна бути саме нотаріальна довіреність або, як виняток, командир батальйону чи начальник медичної частини. Але, якщо представники ЛГБТ не хочуть, щоб командир батальйону знав про це. Чому це не можна зробити через адвоката? У законопроєкті треба прописати ці моменти, бо досі в суспільстві є дискримінація цієї категорії людей.

Нині необхідно створити одну базу, де була б інформація  про те, чи була людина раніше зареєстрована договором з іншим партнером.

— Громадська організація "Прожектор" з 2020 року займається питаннями представників трансспільноти. З якими складнощами вам доводиться боротися щодня?

— До нас звертається чимало представників ЛГБТ із різними питаннями. У трансспільноти найпроблемніші — пов'язані з медициною, коли йдеться про перехід транслюдей. Їм необхідно змінити документи, але держава це не робить, бо бюрократична система не дозволяє. Станом на сьогодні особа, яка вже пройшла шлях переходу й отримала довідку про зміну статті (медичний документ), має право піти до РАГСу і змінити документи: жіночі на чоловічі й навпаки. Але у РАГСі сьогодні скептично на все це дивляться. Декотрі беруть час, аби почитати внутрішні документи як це робити, а декотрі відмовляють через формальні причини, посилаючись на те, що цієї довідки не достатньо.

З медичної точки зору сьогодні дуже мало дружніх лікарів, які готові взяти на облік трансгендерну людину, провести її від початку переходу до завершення. Крім того, є ряд спеціалістів, які повинні дати свій висновок про перехід трансгендера. Але лікарі відмовляються, посилаючись на зайнятість.

Зараз під час війни чимало проблемних питань виникає у військкоматах, коли трансгендери проходять медичне обстеження. У таких випадках на допомогу приходить наша команда.

— Якщо говорити про дозвіл партнерства, то наскільки серйозно доведеться змінювати наше законодавство? Адже ухвалення цього закону спричинить безліч змін. Скільки часу необхідно, щоб упорядкувати все?

— Треба розуміти, що це поки законопроєкт. Дехто вважає, якщо його ухвалять, то ми легалізуємо одностатевий шлюб. Це не так, бо з юридичної точки зору це окремий договір цивільного характеру, це не узаконення одностатевого шлюбу. Він не має відношення до сімейного кодексу. Тому подивимося, як наше суспільство буде сприймати нові зміни і вже незабаром буде розуміння: чи є необхідність у внесенні до законодавства змін щодо одностатевих шлюбів.  

Моя точка зору, якщо ми хочемо до Європейського союзу, то одна з умов —  це надання права ЛГБТ-спільноті. Зараз ми це право надаємо через такий договір.

До речі, вже є прецедент в Європейському суді з прав людини щодо не надання прав людям, які хочуть зареєструвати одностатевий шлюб. Відповідно до Конвенції, вони мають такі ж права, як і інші. Законодавець повинен передбачити певні права для такої спільноти. Дехто виступає за, дехто проти, але ми повинні поважати права цієї спільноти.

— Сьогодні церква досить різко виступає проти ухвалення подібних рішень, чи є вихід? Як знайти компроміс?

— Представники церкви завжди виступали категорично проти. Але ми вже почали їм роз’яснювати, що цивільне партнерство — це не реєстрація шлюбу, а договір, який захищати права людей категорії ЛГБТ. Водночас треба розуміти, що церква і держава —  це два окремі інститути, які не втручаються у справи один одного. Чому ж тоді представники церкви вважають, що мають право говорити державі що і як їм робити та навпаки?! Їх задача  — проводити обряди, виконувати місію відповідно до своїх канонів і не втручатися у цивільне життя громадян. Думаю, що церква не повинна диктувати, що людям робити, бо закони та права з юридичної точки зору одні для всіх.

— Як підготувати суспільство до того, що партнерство це нормально? Адже ми пам'ятаємо ЛГБТ-ходу в Одесі, яка супроводжувалася гучними скандалами.

— По-перше, про це треба говорити. Люди повинні знати, що є така категорія людей, яка теж має такі ж права, як і інші громадяни. Вважаю, що має бути й педагогічна грамотність у навчальних закладах. Учні, студенти повинні знати, що перед законом всі однакові, у кожного є свої права та обов'язки. Якщо у школах будуть приділяти достатньо уваги тому, що права людини є найважливіша цінність, то у майбутньому ця дитина виросте і зможе відстояти та захистити себе. Поступово потрібно готувати й педагогів до цього. До речі, в школах вже планують ввести предмет статевого виховання і це правильно, бо наші діти повинні знати, як у майбутньому вберегти себе від небезпечних хвороб і не лише.

— Ваша громадська організація разом з благодійною організацією "Інша" за підтримки американської правозахисної організації розпочали документувати воєнні злочини і порушення прав ЛҐБТІК+ на деокупованих територіях Херсонщини. Які це злочини? Як збирається доказова база? Який механізм роботи в цій галузі, аби у кінцевому результаті винуватці були  покарані?

— Сьогодні в цьому напрямку є певні проблеми. Це стосується збору доказів, бо не кожна людина може відкрито говорите про це, що її зґвалтували. Крім того, якщо був факт зґвалтування, то постраждала особа повинна звернутися до лікаря, який зафіксує ці події. Певна річ, що в окупації ніхто цього не робив. Але тепер завдяки міжнародним партнерам є можливість самостійно зібрати докази і передати їх до правоохоронців.

З початку березня ми вже фіксуємо факти злочинів щодо представників ЛГБТ. Громадяни, які перебували в окупації, розповідають про випадки жорстокого знущання з боку російських військових, особливо стосовно людей ключових груп. Відомо, що з боку окупанта "веселкова" символіка стала показником для принижень, знущань і навіть ліквідації людей, у кого знаходили відповідні татуювання або на чий смартфон було завантажено мобільні застосунки для ЛҐБТ-знайомств. По інший бік фронту, на підконтрольній території України спостерігається посилення недовіри до правоохоронних органів, через що постраждалі не заявляють про скоєні воєнні злочини проти них та їхнього оточення.

Наші спеціалісти вже фіксують свідчення постраждалих осіб та очевидців подій, збирають відеоматеріали та інші докази, що можуть свідчити про порушення прав. Адвокати і правозахисники аналізують отриману інформацію та надалі застосують правові механізми захисту прав, а факти воєнних злочинів передадуть до Міжнародного трибуналу.

— ГО "Прожектор" та ГО "Молодіжний громадський рух "Партнер" об’єднали зусилля задля захисту прав та законних інтересів українських секс-меншин. Що має стати кінцевим результатом?

—  В рамках підписаного документа сторони об’єднують зусилля задля захисту прав та законних інтересів людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, внутрішньо переміщених та евакуйованих представників ЛҐБТКІ+спільноти. Очікується, що спільна робота дозволить зменшити стигму та дискримінацію у суспільстві стосовно ключових груп.

Робота спрямована на розв'язання проблем профілактики негативних явищ серед дітей та молоді, а також забезпечення усім верстам населення доступу до різноманітної інформації. Крім цього надання соціально-психологічних послуг, профілактики негативних явищ, пропагування здорового способу життя та ґендерної рівності, захист прав молоді. Організації планують провести тестування та лікування ВІЛ-інфекції серед ключових груп в Одесі. Крім того, передбачається проведення круглих столів, конференцій, вебінарів та семінарів з метою висвітлення законодавчої бази та інших юридичних питань.