Творчість у кожній секунді — одеський поет про сучасну українську літературу

Час диктує свої правила та умови, зокрема й у літературі. Повномасштабне вторгнення Росії зачепило всі напрямки нашого життя. Як війна змінила уподобання українців, що сьогодні має більший попит і чи важко писати під звуки пролітаючих ворожих дронів? Як і чим сьогодні живе українська література? 

Про це журналісти Новини.LIVE у Міжнародний день поезії поговорили з одеським поетом Андрієм Хаєцьким. 

Література під час війни

Говорити про те, що довколишні події не впливають ніяк — це лукавити, зізнається одеський поет. На превеликий жаль, у віршах стало більше смерті як усвідомлення ціни, яку зараз платять українці. Але у кожного з нас є сила, яка допомагає жити і щодня зізнаватися у коханні своєму місту та своїй країні. 

"Поезія — це і є життя. І вірші саме так пишуться, зображаючи реальність. Не хотілося б писати про це, але пишеться. Бо не можна ігнорувати усі ці події", — сказав поет Андрій Хаєцький. 

Військова тематика витіснила лірику

В нашій країні триває повномасштабна війна і поява значної кількості творів про неї абсолютно природна. Зараз створюється нова воєнна література, яка змушує читача рефлексувати. Багато митців покинули своє звичне життя та стали на захист країни. За словами поета, вони мають право висвітлити у творчості пережиті події, аби люди про них памʼятали. 

"Насправді воєнної лірики теж багато, є поети, які пишуть важливі тексти, які потрібно читати. На превеликий жаль, втрата такого поета — це великий біль, що ми втрачаємо письменників на війні та ціле життя нації", — додав митець. 

Але не слід шукати межі між лірикою і воєнною літературою. Будь-яка поезія є віддзеркаленням сьогодення, яка має бути побачена читачем. Особливо з такою творчістю необхідно ознайомитися людям, які сумніваються у своїй громадянській позиції. 

Ставлення одеситів до сучасної літератури

Не можна також не зауважити трендовість української культури. Дедалі більше поетів та письменників змінюють стиль та частіше публікують саме україномовні твори. Протягом останніх кількох років видавці почали більше друкувати українську та україномовну літературу, адже до цього переважала російська. 

Крім того, друкарні взяли курс на перевидання класичної літератури, яка не була включена до шкільної програми. Саме це спонукає людей до зацікавленості українською літературою, якої раніше не було.

"Я виріс у період, коли інфопростір був перенасичений російською мовою та літературою. І перші вірші писав російською, попри те, що у побуті спілкувався українською. Мені, підлітку, здавалося, що це крутіше. Орієнтовно у 2010 році, коли я зіштовхнувся в Інтернеті з критикою текстів, я зрозумів, що потрібно змінити підхід і більш усвідомлено писати", — наголосив Хаєцький. 

Думати українською

У нашій країні триває процес поступової українізації суспільства. Винятком не стали й автори, які усвідомлюють своє значення у дорослому віці. Це допомагає змінити світогляд, який впливає на творчість.  

"Я зараз навіть коли зустрічаю англомовні тексти, в голові перекладаю їх українською. Мислю я українською. Я вже не памʼятаю, як шукати риму російською. Понад 10 років я це роблю українською. Не можу вже сказати, як легше", — зазначив поет.  

Знаковість Одеси у творчості митця

Творам багатьох авторів притаманна присутність символів. Зокрема, Андрій Хаєцький своїм символом обрав Одесу та "велику воду", якою є для нього неосяжне Чорне море. Вони завжди фіксуються в моменті, до яких можна звернутися у будь-який період. 

"Я не просто закоханий в Одесу і в море, я маю пряму залежність від великої води. І я маю залежність від цього міста, адже воно є для мене рідним, мені в ньому легше дихається, любиться. І в якийсь момент мені навіть здалося, що в моїй творчості настала критична маса моря, але його забагато не буває — воно є для мене персонажем для творчості", — сказав поет Андрій Хаєцький. 

Найцікавіший момент у творчості

За словами митця, найжаданішим моментом у житті кожного автора є визнання та спілкування з однодумцями. Зокрема, цікавими були зустрічі зі школярами, яким цікаво чути, що українська література жива.

"З таких зустрічей згадається хлопчик в маленькій школі в Одеській області. Переді мною зібралася ціла зала, і один хлопчик з другого класу підняв руку і сказав: "Я знаю, як ти пишеш вірші — тобі Бог допомагає". Це було найтепліше, що ставалося на подібних зустрічах", — з усмішкою сказав Андрій Хаєцький. 

Також поет додає, що сучасна шкільна програма не завжди дає усвідомлення того, що український літературний процес живий. Хоча з роками ця ситуація змінилася, і багато вчителів практикують підходи, коли запрошують сучасних письменників на уроки.

Проблеми сучасних авторів

Попри значну популярність та прояви зацікавленості сучасною українською літературою, найбільшою проблемою залишається можливість видати книгу. З війною багато видавництв знизили свою потужність, а деякі й зовсім припинили роботу. А окремі друкарні не беруться за нові проєкти через недостатність фінансування та ризики, повʼязані з війною. 

"Я знаю точно, книговидавничий бізнес страждає через втрату багатьох друкарень. От вчора в Харкові влучили у чергову друкарню, де загинули та зникли безвісти люди. Там знищено підприємство, де багато видавництв друкували свої книги", — додав поет. 

Сучасному авторові дуже важко знайти саме те місце, яке зможе оформити його твір у фізичну книгу, це проблема. Зараз є багато варіантів, аби просувати себе в Інтернеті, але там неважко загубитися. Адже інформаційний простір вже перенасичений, каже Андрій Хаєцький. 

Якою буде Одеса в майбутньому

В українського народу є суперсила — жага до свободи, попри постійні намагання ворога нас знищити. В середині кожного громадянина є світло, яке обовʼязково переможе темряву.

"У майбутньому Одеса буде з морем, а Україна — з Одесою і метою, яка дозволяє нашому народу щоразу після великих потрясінь відновлюватися і продовжувати жити", — зазначив Андрій Хаєцький. 

Поезія єднає, надихає, розчулює та лікує серця людей. У людства немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів —  вони завжди залишаються загадкою. В української літератури в Одесі, без сумнівів, є майбутнє, але яке саме — залежить від кожного автора та читача.