Воєнний туризм замість відпочинку на морі: коли в Одесу поїдуть туристи

Туризм в Одесі переживає не найкращі часи. Замість прийому курортників одеські агенти займаються оформленням документів на виїзд, а ось приймають екстремалів, які хочуть подивитися війну.

Як виживає туристичний бізнес сьогодні? Яке майбутнє матиме ця сфера? Чи варто міняти логотип міста та що робити зі слоганом "Одеса — мама"? На ці запитання в ексклюзивному інтерв'ю журналістці Новини.LIVE Світлані Довжук відповіла голова громадської організації Odessa WOW Оксана Кузнєцова.

 

Воєнні журналісти та екстремали замість туристів

— Почнемо, мабуть, з головного питання: наскільки сильно переформатувався туристичний бізнес за період війни?

— Я більше працювала на в'їзний туризм, і зрозуміло, коли почалася війна, то про нього говорити взагалі було нереально. Але тут з'явився інший напрям — військовий туризм. У перші тижні війни до нас почали приїжджати військові журналісти і не тільки з усього світу, ми стали допомагати, їм показувати локації, допомагати заселитися. Я можу сказати, деякі готелі були масово завантажені, й це було до травня. Потім в Україну почали їхати міжнародні місії, багато хто з них живе в готелях, які відповідають вимогам безпеки.

— Тобто журналісти зайняли місце туристів?

— Не тільки. Деякі з готелів у квітні заявили, що готові приймати у себе переселенців. Тоді ми з ними пропрацювали програму, коли за мінімальної ціни, яка покриває витрати, людей селять у готель. Тут є тільки один нюанс: оплата встановлюється не добова, а за місяць.

— Чи працює зараз хоч якось "виїзний" туризм?

— Зрозуміло, що перші місяці війни це був не туризм, а втеча. Багато агенцій допомагали людям виїжджати, оформляти документи. Ближче до літа, коли наша психіка трохи адаптувалася, кілька турагентств організовували автобусні тури до Греції на кілька тижнів. Були тури для дітей, щоб вивести їх хоч на якийсь час. Кожен намагався знайти свою нішу та користь, чим він міг би допомогти в цій ситуації.

Одеса може залишитися мамою, але іншою

 — Сьогодні чимало дискусій щодо монументів та пам'ятників у місті, які мали неабиякий попит у туристів як локації. Як ви ставитеся до знесення пам'ятника Катерині II? Сьогодні багато питань також до "Якоря-серця". Чи потрібно це все міняти?

— Я за те, щоб наше місто розвивалося та ми з повагою ставилися до історії. Але я не хочу, щоб пам'ятник Катерині стояв на Катерининській площі. Простий приклад: коли ми йшли з португальським телебаченням вулицею Катерининською, то вони мене спитали: а цей пам'ятник кому? І що ти скажеш? Засновниці Одеси? Якійсь російській імператриці? І ось тут у нас відбувається дисбаланс: як пояснювати людям, хто це і що цей монумент робить на центральній площі? Я вважаю, що такі пам'ятники, як Леніну, Катерині тощо мають зберігатися в музеї.

— Багато років Одесу позиціонували та продавали як "бандитське" місто. Одеса — мама, Ростов — папа. Як ви вважаєте, чи треба змінювати бренд Одеси?

— Щодо "Одеси — мами", то дискусія точиться вже багато років. Це про бандитську Одесу? Про Ростов-тато? Для мене "Одеса — мама" — це місто, яке стало рідним для дуже великої кількості національностей. Тут були і італійці, і французи, і поляки, і євреї. Воно об'єднало всіх людей, як мама, що приймає всіх, як рідних. Тому, чесно кажучи, я не змінювала б ось цей посил. До того ж новий бренд "Одеса — мама" розробляла київська команда Fedoriv, і їхній підхід мені подобається. Він показує багатогранність нашого міста.

 Якщо говорити за "Якір-серце", мені цей логотип подобається, і він знову-таки несе змістове навантаження, що таке Одеса. Зрозуміло, що зараз можна згадувати, що цей логотип розроблявся студією Лебедєва, але це було давно, і на той момент цей якір був подарований місту. 

Військовий туризм набирає популярності

— Чи є вже розуміння, яким буде туризм після війни?

— Зараз у туристичній сфері йде дуже багато дискусій з цього приводу. Вже є група, яка опікується туризмом у Криму. Вони розробляють, яким має бути український Крим, та формують концепт туристичної галузі.

Дуже популярним став напрям військового туризму. Людям буде цікаво поїздити місцями, де проходили бойові дії, побачити все на власні очі. Сучасна людина — візуальна. Ми можемо дуже довго чути про щось, але ми знаємо, що, на жаль, інформаційна війна часто дає посили, які не є реальністю. І коли людина бачить на власні очі те, що відбувається, для неї це все емоційно сильніше, і я думаю, що цей поствоєнний туризм розвиватиметься.

Додам, що якщо проаналізувати минулі роки, то найчастіше до України приїжджали з-за кордону наші земляки, які емігрували. Зараз мені здається, що у нас хочуть побувати люди, які ніколи не замислювалися про Україну. Таким чином, в'їзний туризм набиратиме обертів.

— А як  правильно презентувати Україну: показати Карпати, ліси, море, а не тільки щоб сюди їхали, аби побачити наслідки війни?

— Для цього ми маємо професійні асоціації, зокрема Асоціацію в'їзного туризму, де саме опрацьовується програма з відродження туризму в Україні. Повірте мені, у нас є що подивитися, є що показати, і нам справді дуже хочеться, щоб нашу країну сприймали не лише як територію, де відбувалися воєнні дії, а як країну дуже багату на природні, історичні та інші напрями. Ми дуже часто навіть самі не знаємо свій край та не розуміємо, наскільки різноманітна та цікава Україна з погляду туризму.

Сьогодні фестивалі, які відбувалися на Одещині, організовують у сусідніх дружніх державах. Так, наприклад, кінофестиваль документального кіно "Око", який проходив у Болградському районі, зараз запланований у Польщі, і наші представники їдуть туди та через культуру розкажуть, наскільки наша країна цікава.

Багаті іноземці хочуть на "нуль"

— Як ви вважаєте, скільки знадобиться часу після війни, щоб сюди масово стали приїжджати туристи?

— Ви, напевно, будете здивовані, але навіть зараз є туристи — небідні люди, які хочуть, щоб їх відвезли на "нуль". На нас виходили іноземці, які просили їм зробити такий тур. Це категорія людей, яким потрібний екстрим.

Я думаю, що сама тематика туризму дуже зміниться. Напрям приїхати просто до Одеси на море, як зазвичай було, трохи втратить свою актуальність, а ось якісь історичні моменти, більш глибинні, розвиватимуться.

— Скільки, на вашу думку, знадобиться часу, щоб туризм в Одесі відродився?

— Все залежить від нас, від того, наскільки правильно ми будемо позиціонувати себе і готові прийняти певний потік туристів. Насправді ще все залежатиме від транспорту. Якщо до нас літатимуть лоукостери, туризм розвиватиметься. Адже саме недорогий транспорт відіграє основну роль. Якщо вдасться швидко це зробити, то за кілька років усе відродиться, тим більше, що досить багато туристичної інфраструктури зберіглося. Головне, щоб закінчилася війна і люди захотіли до нас приїжджати.

— А куди б ви вирушили одразу після війни?

— Коли закінчиться війна, я готова залишитися тут, в Одесі, та приймати туристів. Дуже люблю це місто і дуже хочу, щоб люди закохувалися в нього. Щоб сюди приїжджали та відчували цю любов. Війна закінчиться дуже швидко, так що приїжджайте, чекаємо на вас у гості.