Лікарі на війні. Як гінекологиня, дитячий хірург і медсестра змінили білі халати на “піксель”

В неділю, 19 червня, Україна святкує День медичного працівника. Саме до лікарів зараз прикута особлива увага як до янголів-охоронців, які попри все рятують українських захисників і цивільних, часто в умовах, що неможливо було уявити раніше.

Ці люди, може, і могли б не служити, але зробили власний вибір і професійно виконують свої обов'язки. Про те, як нещодавні гінекологиня, дитячий хірург і медсестра змінили білі халати на “піксель”, дізнався спеціальний кореспондент Новини.LIVE Одеса Євген Лисий.

Гінекологиня, яка очолила мобільний шпиталь: “Я не підлягала мобілізації, це мій добровільний вибір”

Світлана Галич – відома в Одесі гінекологиня. До війни вона працювала одразу на трьох роботах: завідувала кафедрою акушерства та гінекології в Міжнародному гуманітарному університеті, приймала пологи у приватній клініці та в одеському родильному домі №1. Зараз Галич очолює мобільний польовий шпиталь та дістає кулі й осколки з поранених солдатів і офіцерів.

Основні травми, з якими працює Світлана Галич та її колеги, – це переважно вогнепальні поранення. Але є і пацієнти з вибуховими травмами, ураженнями головного мозку, вух, очей. Більшість поранених – молоді люди.

“Мене дуже “торкнула” історія одного пораненого бійця. У нього були численні поранення та опіки, він видавався вже неживим, і ворог бив його ногами по обличчю, думаючи, що боєць мертвий, і казав: “Ми вас, с*ки, спасати прийшли, а ви тут чините спротив”. Ця історія дійсно засвідчує, які звірячі повадки зазвичай у нашого ворога, якщо вони б’ють ногами тих, кого вважають мертвими”, – розповідає Галич.

Для акушерки-гінекологині це новий, страшний досвід. Але Світлана каже, що ні вагань, ні сумнівів в неї немає. Та дуже рада працювати пліч-о-пліч з військовими медиками.

Чиновник НСЗУ в лавах ЗСУ: “Наша задача – щоб військові та цивільні могли отримати якісне лікування”

Дитячий хірург з майже 20-річним стажем, директор Південного департаменту національної служби здоров’я України, любитель американського блюзу та екзотичних одноборств, а нині – військовий хірург Дмитро Самофалов вже четвертий місяць служить у ЗСУ.

Він впевнений: військова медицина – це, по-перше, налагоджена система роботи. Всі, від лікарів та рятівників до солдатів, мають знати, що робити під час ракетного обстрілу, як швидко та грамотно вивезти поранених бійців з поля бою й надати їм допомогу. Тільки відточений алгоритм дій може врятувати життя.

“Військово-медична доктрина України більш-менш встановлює, що є перша лінія евакуації – це госпітальєри, те, що в нас зазвичай називають тактичною медициною та медиками, – розповідає Самофалов. – Евакуація людей з “червоної зони” та доправлення до найближчого шпиталю другої лінії евакуації. Шпиталі другої лінії евакуації можуть бути розгорнуті, а можуть бути цивільними лікарнями, які підсилено військовим медиками”.

Лікарня, в якій працює Дмитро та його колеги, розташована в Одеській області. Задача мобільного шпиталю на початок березня була така: якщо окупанти прорвуть оборону Миколаєва та Вознесенська, то заклад мав приймати велику кількість поранених. Якщо дії агресора посиляться, шпиталь може прийняти 100 бійців. Але зараз Самофалов більше опікується лікуванням цивільних травм і хвороб.

Ось я нещодавно у жінки вилучив гігантську пухлину з матки, наприклад. Це якщо цивільних брати. Ще приклад був, коли чоловік розстріляв дружину з пістолета. Бойового. Він – поліціянт, всю обойму  в неї випустив. Але ми врятували жінку

Основні хвороби серед військових, з якими доводиться стикатися у закладі сьогодні, – це грижі, врослі нігті на ногах, апендицити та дрібні подряпини. Але нещодавно Самофалов зробив планову операцію військовому, який на Донецькому напрямку отримав осколкове поранення. Його швидко зашили та перенаправили до шпиталю, де Дмитро з колегами дістали з-під шкіри всі дрібні уламки.

Гроза одеських корупціонерів, яка стала бойовим медиком: “У мене давно немає відчуття страху”

Інна Перун, активістка та депутатка великого села під Одесою, вже багато років “воює” з чиновниками та іншими любителями розкрадати місцевий бюджет чи земельні ділянки. Незаконні сміттєзвалища, забудова території села та багато інше – від ока антикорупціонерки ще ніхто не втікав. Але з початку березня ця медсестра Єврейської лікарні, одного з найстаріших медзакладів приморського міста, служить у ЗСУ на Одещині.

З початком мобілізації було багато людей, які не пройшли обстеження, багато у кого хронічні захворювання. Мені доводиться бути і лікарем, і медсестрою, і фельдшером

Інна каже: всі хвороби, які “спали” в мирний час, в армії починають загострюватися. Деяких доводиться відправляти додому. Але це дуже складна процедура.

“Ніяких вони медобстежень не проводять. Люди приходять, їм дають направлення – все, їдьте у частину”, – скаржиться на одеський військоммат Перун.

Всіх цих фахівців, окрім любові до України, об'єднує ще й відданість  професії та багаторічний досвід. Люди, які часто заробили своєю наполегливою працею ім’я та могли б і далі працювати в цивільній медицині, зараз, відкинув усі регалії, працюють не просто на благо країни, а її оборони.