Сім років потому: що відомо про трагедію на Куликовому полі і чи продовжується розслідування

48 загиблих та 250 постраждалих - це наслідок трагічних подій, що відбувалися на Куликовому полі 2 травня 2014 року. Тоді спалахнула сутичка між проукраїнськими активістами та прихильниками антимайдану, що призвело до кровопролиття та пожежі у Будинку профспілок. 

Новини.LIVE Odesa розповідає як все було, розвінчує міфи та роз’яснює, чого чекати далі.

Читайте також: Символ боротьби за незалежність - в Одесі невідомі підпалили червоно-чорний прапор

Передумови конфлікту

Події Революції гідності у Києві не могли оминути Одесу. В центрі міста з’явилося наметове містечко послідовників Євроінтеграції, що спровокувало невдоволення з боку місцевої влади. Тодішні чиновники хотіли нібито “продемонструвати спокій та порядок”, але насправді застосовували силу щоб розганяти та боротися з активістами. 

Коли стало відомо, що в різних областях України відбулися захоплення адміністративних будівель - Одеську ОДА почали “забудовувати” бетонними блоками та охороняти невстановленими й досі силами. Місцеві розуміли, що правоохоронці звичайних людей захищати не будуть, тому організовувалися спеціально підготовлені групи як з боку Антимайданівців (“Одеська дружина” і “Молодіжне єдинство” ) так і від проукраїнських активістів (“Самооборона”).

Ситуація загострилася в березні. 1 числа відбувався так званий “народний збір”. Маси вигукували лозунги “Новоросії” та закликали визнати Одесу автономною. Наступного дня близько 7 тисяч прихильників єдинства України організували марш, який завершився біля Консульства РФ. 

3 березня, коли відбувалося чергове засідання обласної ради, прибічники “Новоросії” підняли над будівлею ОДА російський прапор. Тоді ж у приміщення увійшов голова “Молодіжного єдинства” Антон Давідченко та вимагав пустити мітингуючих. Після обіду до облради підійшли проукраїнські активісти і в ультимативній формі наказали повернути прапор України. Між сторонами конфлікту утворився поліцейський кордон, втім “синьо-жовтий” повернувся на місце. У той же день змінили голову обласної адміністрації, поліції, СБУ та прокуратури, а Антона Давідченко затримали з підозрою у сепаратизмі.

Впродовж всього місяця у місті продовжувалися масштабні мітинги, проте представники “Самооборони” та “Одеської дружини” зберігали між собою контакт та намагалися не допустити агресії з обох боків. 

Перші конфлікти та пожежа у Будинку профспілок

На 2 травня 2014 року в Одесі була намічена гра чемпіонату України з футболу між командами “Чорноморець” (Одеса) і “Металіст” (Харків). За кілька днів було оголошено про збір уболівальників на Соборній площі для проведення Маршу єдності України. Передбачалося пройти по Дерибасівській і далі до стадіону “Чорноморець” у парку імені Шевченка.

Спочатку серед групи “антимайданівців” була вказівка не вмішуватися, щоб все обійшлося без жертв, але частина з них хотіла не дати вболівальникам дійти до Куликового поля, аби ті не знищили наметове містечко. 

Вже згодом центр міста перетворився у поле битви. Конфліктні сторони спочатку закидують один-одного камнями, потім йдуть “коктейлі Молотова” і навіть вогнепальна зброя різних калібрів. Є перші загиблі - Ігор Іванов та Андрій Бірюков.

“Бій розпочався на Грецькій площі, поступово перейшов на Жукова і далі пішов по місту. Це нагадувало якусь гонитву, яка закінчилася якраз на Куликовому полі. Поліція, хоч і була весь час, але не знала що робити, адже їх керівництво просто втекло. Коли “куликовці” вже забарикадувалися у Будинку профсоюзів, ми певний час навіть не підозрювали, що всередині розпочалася пожежа. А як тільки побачили вогонь - то почали допомагати людям вибратися з пастки”, - розповідає активіст громадської організації “Центурія” Ігор Іванюк.

У приміщенні вогонь почав швидко розповсюджуватися. Десятки людей були заблоковані. Частина з них намагалися врятуватися вистрибуючи з вікон. За даними журналістської “Групи 2 травня”, тодішнє керівництво ДСНС проігнорувало перший виклик про пожежу. 

“Під'їхала я коли полум’я вже щосили горіло і всі намагалися його загасити. Тоді наші (ред. - проукраїнські активісти) старалися витягти людей з будівлі, а пожежників не було як мінімум хвилин 40. Але давайте дивитися правді у вічі - вони є на кожному боці”, - зазначила учасниця подій Валерія Семенова.

Того вечора на Куликовому полі загинули ще 42 людини. 8 - в результаті падіння при спробі врятуватися. Від опіків і отруєння чадним газом - 34. Після цього пропагандисти почали працювати активніше, ніж поліція. 

Спекуляції навколо трагедії

Коли офіційних даних ще не було, а місто було у стані “афекту” почали активно розповсюджувати дезінформацію щодо пожежі. Можна було почути, що у Будинку профспілок використовували і хімікати для військових, і білий фосфор, і хлороформ. Звісно ж, потім все спростували, але кожен новий “вкид” був більш дивним за попередній. 

“Джерелами чуток також стали посадовці обласних та міських структур, які намагалися уникнути відповідальності, зберегти роботу та виправдати власні дії під час інциденту. Яскравим прикладом стала заява голови ДСНС Володимира Боделана. 14 та 18 травня 2014 року він заявив, що жертви пожежі були мертві ще до пожежі, про що нібито свідчать не характерні пози тіл. Боделан стверджував, що у Будинку профспілок застосовували військові хімікати”, - зазначив журналіст Володимир Саркісян у своєму розслідуванні “2 Мая. Мифы и пропаганда”.

Слідство "стало"

Коли стало зрозуміло, що посадовці будуть робити все можливе аби “викрутитися” та зам’яти справу, представники ЗМІ та активісти об’єдналися у “Групу 2 травня” і почали власне розслідування. Все, що вдалося вияснити було скомпоновано у дві книжки - “2 мая. Мифы и пропаганда” “Одесса. 2 мая 2014-го. Как это было”. Також за розвитком подій слідкували в ООН.

“Ми звертаємо увагу на те, що офіційне розслідування тих подій було упередженим. Загиблі та їх сім’ї мають повне право на справедливість та покарання винних. Україна, як учасник міжнародних відносин повинна захищати своїх громадян”, - зазначив Сергій Курносенко, спеціаліст з прав людини Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Рівно 7 років пройшло з моменту трагедії, а питання про замовників конфлікту, бездіяльність спецслужб на той час та багато інших деталей залишаються досі відкритими. Станом на 2021-й судові справи стосовно 2 травня практично припинили проводити, а велика частина учасників тих подій вже не слідкує за новинами. 

“На мій погляд причин провалу розслідування було декілька. Перша - непідготовленість правоохоронців у 2014 році розслідувати такий масовий тяжкий злочин, адже на практиці поліції таких випадків не було. Друга - відсутність бажання. Це виразилося у тому, що місця подій були зачищені або взагалі відкриті для всіх охочих. Логічно, що через це всі докази будуть підкинуті або зкомпроментовані”, - резюмувала учасниця “Групи 2 травня” Тетяна Герасимова.

Щорічно на місце трагедії покладають квіти. За цей час приміщення Будинку профспілок вже встигли реставрувати та готуються здавати в оренду. На жаль, справу про розслідування трагічних подій 2 травня 2014-року дійсно можна офіційно назвати проваленою.

Нагадаємо:

• Під стінами Одеської ОДА зібралися небайдужі мешканці Красносільської громади із вимогою припинити будівництво дороги біля Куяльницького лиману. Там планують влаштувати об’їзну трасу Одеса – Южний.
• В Одесі, 1 червня, містяни зібралися під стінами Одеського слідчого ізолятора (СІЗО) на мітинг. Вони виступають проти обвинувачення у розбещенні неповнолітніх логопеда Оксани Ковтуненко та її чоловіка.

Більше оперативних новин шукайте в Telegram та Viber Новини.LIVE Odesa.