Життя спочатку — як змінилися одесити за два роки війни
Лютий 2022 року змінив життя кожного українця на до та після. Звичайні повсякденні турботи пішли на задній план за кілька годин. Питанням номер один стало — як жити далі? Залишатися в країні чи виїжджати з неї? Занепокоєння за рідних та близьких стали нашою нормою.
Журналісти Новини.LIVE дізналися, як змінилося життя одеситів за два роки повномасштабної російської агресії.
Стали більше цінувати життя
Одесити зазначають, що попри шок та нерозуміння, які були у всіх на початку повномасштабної війни, їм вдалося звикнути до нового ритму життя. Містяни почали більше проводити час з близькими та цінувати кожну мить тиші та спокою.
"Моє життя стало більш нервовим, а я почала більше його цінувати. Ціную рідних і близьких поруч, але дуже хочеться миру", — сказала Альона.
Також деякі містяни наголошують, що після початку війни змінили звички та стиль життя, через що втратили звʼязок з багатьма знайомими.
"По-перше, змінилося оточення. На початку війни я виїхала з Одеси та перестала спілкуватися з багатьма друзями. По-друге — змінився ритм життя, адже комендантська година дещо обмежує пересування. Також я стала більше цінувати сімʼю", — наголосила Злата.
Переселенці знайшли нову домівку
Але війна не до всіх прийшла вперше — в Одесі тисячі переселенців з Донецької та Луганської областей знайшли прихисток ще у 2014 році, коли РФ анексувала український Донбас. 24 лютого ворог вдруге позбавив їх спокійного життя.
"Моє життя змінилося ще з 2014 року, бо наша родина була вимушена виїхати з Луганська. А війна наздогнала нас тут. Але стараємося жити, бо лише так і треба", — повідомила переселенка з Луганська Алла.
Також від ворожих ракет в Одесу переїхала родина Ірини. Дівчина зазначає, що була потреба екстрено виїхати з гарячої точки, адже на руках була маленька дитина. Зараз її родина вже адаптувалася до нового життя у місті біля Чорного моря.
"Дуже сильно змінилося. Нам потрібно було переїжджати, і вирішили переїхати до Одеси. А в іншому непогано", — сказала Ірина.
Війна "лікує"
Крім того, декому війна "допомогла" вилікувати тривожність. Маргарита зазначає, що протягом тривалого часу працювала зі спеціалістом, але під час перших вибухів та тривог її тривожність минула.
"Я перестала приймати антидепресанти, бо якось пішла тривога. Але насправді це дуже тяжко і страшно, що буде з країною. Коли бачиш ці руїни — це лячно", — підсумувала Маргарита.
Наразі дівчина зазначає, що її життя нормалізувалася, проте вона дуже хвилюється за чоловіків, які боронять нашу країну від ворога.
Страшно усвідомлювати, що поняття дитина війни набуло нового сенсу. До 24 лютого 22 року цей статус використовувався в основному стосовно тих, хто бачив другу світову. Тепер же ми маємо покоління українців, які живуть у війні і не з чуток знають, що означає втрачати свій будинок, рідних та близьких. Ще частина тих, хто виїхав за кордон, швидше за все вже не повернуться на батьківщину, за два роки вони навчилися жити по-новому і обзавелися новими друзями, знайомими, роботою.
Читайте Новини.LIVE!