"Ми точно стаємо життєстійкими": ресторатор Савва Лібкін про бізнес в умовах війни

Савелій Лібкін у ресторанному бізнесі вже понад 40 років. Його часто називають адептом одеської кухні, адже його перу належить серія книжок "Моя одеська кухня". Для багатьох гостей міста покуштувати одеську кухню дорівнює піти до ресторанів Савви. 

Сьогодні мало хто знає, що свого часу Лібкін працював м'ясником, кухарем, а потім розвозив піцу у "лихі дев’яності". Лише з початку 2000-х почав відкривати власні ресторани, а вже згодом чимало господинь Одеси з олівцем дивились його відео та готували котлетки по-лібкінськи чи копіювали його рецепти страв. І хоча війна жорстко вдарила по всіх, зокрема бізнесменах, підприємець зі стажем вважає, що став більш життєстійким.

Відомий ресторатор Савелій Лібкін поділився своїми секретами з кореспондентом Новини.LIVE, як виживає та розвивається бізнес в Одесі навіть під час війни.

"Яке щастя, що Одеса сама себе годує. А Савва Лібкін годує одеситів", — так про Савву казав легендарний Михайло Жванецький.

У рідному місті Лібкіна знають практично:  його ресторани постійно входять у число найкращих закладів громадського харчування не тільки Одеси, але й України. А ще ресторатор випустив дві книги про кулінарію: "Моя одеська кухня" і "Одеське застілля від Привозу до Дерибасівської". Проте Лібкін з самого початку відкривав не тільки ресторани одеської кухні, і тут досягав чималих успіхів. Наприклад, його Tavernetta з італійським меню була відзначена The Leaders Club International як заклад з найкращою ресторанною концепцією в Україні.

Ресторани Савви практично не припиняли роботу з початку війни, а зараз повні людей. Жоден з них не було зачинено. 

На першому місці — допомога

Ресторатор каже, що цей рік став справжнім викликом для кожного українця, особливо для тих, хто відповідає не лише за себе, а й сплачує податки для економіки країни та надає роботу іншим.

"Я не знаю, які проєкти у кого як виживають, та в мене працюють чотири ресторани, як і до початку війни. Це два ресторани "Компот", "Дача" та італійський ресторан Tevernetta. Все досить нормально, в умовах цього часу", — каже Лібкін.

Збройним силам України, волонтерам, правоохоронцям та медикам ресторани Лібкіна допомагають з самого початку війни.

"Левова частка — це підтримка і харчування ППО, поліції та лікарень. Так ми працюємо в постійному режимі з самого початку війни. Ми усі розуміємо в компанії, що це зараз на першому місці", — запевняє ресторатор.

У ресторанній "машині" важливий кожен "гвинтик"

Важливий виклик у сьогоднішніх реаліях — це збереження персоналу, адже втримати кваліфікованого фахівця майже на вагу золота, навіть якщо доводиться йти на компроміси за умовами.

"Ми намагаємося зберегти усіх співробітників та забезпечити їм мінімально можливий рівень доходу. Все з поправкою на цей час", — додає Савелій.

Сам ресторатор на своєму сайті пише про власні ресторани, що вони створювалися та працюють завдяки команді. Архітектори та декоратори, кухарі та офіціанти, бухгалтери та касири, а також сотні інших фахівців — всі вони є співавторами закладів. А в який бік рухатися вказують вже гості.

"З урахуванням того, що всі товари подорожчали на 40–70% з початку війни, чек все ж залишився приблизно на тому ж рівні. Але це означає, що прибутковість бізнесу змінилась у рази", — запевняє він. 

Проте всі заклади працюють, бо всіх надихає впевненість у перемозі.

Головна мрія — про мир

Розповідати  про плани на майбутнє ресторатор не поспішає. Але головна мрія в нього, як й в усіх українців, про скорішу перемогу України та кінець кровопролитної війни.

"Поки що мрію про мир, як і всі українці. Про те, що не потрібно буде чути звуки тривоги та ховати голову від дронів та ракет", — каже Лібкін.

Як справжній одесит, Савва впевнений, що навіть такі складні умови роблять нас усіх сильнішими, а бізнесменам особливо потрібно вміти підлаштовуватись.

"Чи робить війна підприємців гнучкими? Не знаю. Але ми точно стаємо життєстійкими", — розмірковує ресторатор.

Сам Лібкін каже, що відроджуючи та прославляючи одеську кухню, створюючи ресторани, що стають міськими пам'ятками, він прагне, щоб ім'я "Одеса" викликало не лише мрійливу усмішку, а ще й пробуджувало апетит.